«Андрій Кокотюха – нова генерація української літератури» 

/17.11 – 50 років Андрієві Кокотюсі / 

Він народився 17 листопада 1970 року у Нежині, в родині зварювальника і медсестри. Рід цього сучасного українського письменника – белетриста, автора сценаріїв, журналіста походить з Чернігівщини. Перший художній твір написав у віці семи років і до дванадцяти років писав лише казки. Мріяв стати бібліотекарем, а працював збиральником меблів, різноробом, муляром на будівництві. Але ,згодом, закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка. 

Андрій Анатольович Кокотюха! 

Разом з публікацією у 1991 році повісті «Шлюбні ігрища жаб» став одним з відомих сучасних українських письменників, увійшов в нову генерацію української літератури. 

Він відрізняється надзвичайною продуктивністю - станом на 2020 рік написав понад 60 художніх та публіцистичних книг, має персональний сайт «Тут не має нудних книжок». 

В одному з інтерв'ю письменник заявив: 

«Якби мені більше платили, то теоретично, зміг би писати по одному роману щомісяця.» 

В нього все розраховано: дедлайн, терміни, контракти… 

Письменницьку діяльність вважає не творчістю, а виробництвом – кожного дня друкує 20 -25 тисяч знаків, має п'ять годин безперервної, як він говорить, «важкої ручної фізичної праці». 

Андрій Кокотюха увійшов до когорти письменників, книги яких на сьогодні заклали фундамент «укрліту» на майбутню сотню – дві років! Принаймні, у жанрі «Історичні романи» - два твори письменника: «Вигнанець і навчена відьма», «Справа отамана Зеленого»: 

«Вигнанець і навчена відьма» 

1911рік. Колишній київський слідчий, а наразі - вигнанець Платон Чечель виконує в Полтаві делікатне доручення. Але його затримує в місті ще одна історія — не кримінальна, а містична. У краї діється щось дивне. 

Псується погода, масово мре худоба, молоду місцеву поміщицю звинувачено у відьомстві, а за всім цим криються старі чужі сімейні гріхи — кривава розплата за які невідворотна. Які ж чорти ховаються в заболоченому кутку Полтавщини? 

Чому господарі посміхаються й, водночас, гострять на чужинців ножі? Встановити істину для Платона — справа честі. І виживання… 

«Справа отамана Зеленого» 

Україна на світанку 20 століття. 1919 рік, розпал радянсько-української війни. 

Київський лікар Артем Шеремет — людина, що ніколи не мала жодного стосунку до війни. Але в рік 1919, коли Україна стала ареною битви різних влад, — «червоних», «білих», «зелених», — божевільні часи та трагічні події змушують його вступити до лав армії отамана Зеленого, де головному герою доведеться переживати смертельну небезпеку, надію, зраду, кохання та втрату 

Шановні користувачі!

 Відвідайте абонемент бібліотеки, де ви будете мати можливість ознайомитесь з виставкою – персоналією «Андрій Кокотюха – нова генерація української літератури» та отримати твори талановитого автора: 

Кокотюха А. А. Автомобіль із Пекарської\Андрій Кокотюха; худож.- оформлювач Л. П. Вировець.- Київ: Довженко Букс, 2016.- 283с. 

Кокотюха А. А. Адвокат із Личаківської:роман/Андрій Кокотюха;худож. – оформлювач Л. П. Вировець.- Харків: Фоліо, 2015.- 283 с. 

Кокотюха А. А. Багряний рейд/Андрій Кокотюха; передм. І. Патриляка.- Харків:Книжковий Клуб «клуб Сімейного Дозвілля», 2016.- 288с. 

Кокотюха А. А. Червоний: роман/Андрій Кокотюха; передм. В. Кіпіані; худож. Н. Переверзєва.- 2 ге вид. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015.- 320с. 

Кокотюха А. А. Темна вода.Романи/Андрій Кокотюха – 2 –ге вид., переробл. і доповн. – Київ:Нора – Друк, 2018.- 272с. 

 

  

 

 

 

Міжнародний день толерантності був оголошений ЮНЕСКО в листопаді 1995 року з нагоди 50-річного ювілею цієї організації і відзначається щорічно 16 листопада. 

Чи відомо вам, що довготерпеливий краще хороброго і, пануючий над собою самим, ліпший від завойовника міста? Про це написано в Притчах Соломонових. 

Тож толерантність, тобто терпимість, робить людину більш вихованою, виваженою, яка з повагою ставиться як до себе, так і до оточуючих. Бути терпимим нелегко і є великою працею над собою. 

«Як легко буває комусь нагрубити, 

Як тяжко сказати «Прости», 

Як легко буває нечесному жити, 

Як тяжко до храму прийти» 

Толерантність потрібно розвивати з раннього дитинства. Тому батьки дитини мають особливу місію: вони повинні виховувати її у любові, злагоді, довірі. 

Згодом, з батьківської опіки народжується толерантне спілкування у суспільстві і випрацьовується гідна поведінка: молода дівчина чи хлопець розуміють людей похилого віку, представників різних націй і рас, співчувають і допомагають хворим, інвалідам, особам з зовнішніми недоліками, терпимо сприймають представників різних конфесій та не виявляють агресії до діяльності різних політичних партій та об’єднань.

 Кожен з нас повинен прагнути терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування. Ми повинні бути завжди готові усувати стереотипи і спотворені уявлення і виступати на захист жертв дискримінації. 

У цей Міжнародний день толерантності давайте підтвердимо ідею про те, що різноманіття, втілене в думках, віруваннях і діях, - є цінним даром, а не загрозою, і будемо прагнути до створення більш поміркованих громад, в житті яких вкорениться цей основоположний ідеал. 

Толерантність – це ти і я! 

Толерантність – це ми!

ХХ Всеукраїнський диктант єдності

З нагоди Дня української писемності та мови, 9 листопада 2020 року, бібліотекарі бібліотеки ім. М. Т. Рильського взяли участь у написанні Всеукраїнського диктанту національної єдності за текстом Івана Малковича «Виклики книжкової ери». 

Написання ХХ ювілейного диктанту - це не стільки знання правопису, скільки можливість відчути кожному з нас міць української родини і насолодитись звучанням рідного слова. 

А головне - цьогорічний текст має безпосереднє відношення до нашої професії та книги загалом. 

    

Вітаємо всіх зі святом! Шануйте мову, читайте книги, бережіть українську культуру!

О, мово рідна! Золота колиско!

«О, мово, рідна! Золота колиска»  

/9.11 – День української писемності і мови / 

Народна мудрість говорить: «Скільки знаєш мов, стільки разів ти людина». Без рідної мови жодна людина не здатна повноцінно почувати себе частиною власного народу , його історії та культури. 

Тож, до дня української мови і писемності; вшанування пам’яті Преподобного – Нестора – Літописця, послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія, що відзначається 9 листопада, бібліотека підготувала з 4.11 по 10.11 цікаву книжкову виставку – відповідь: 

                                                                     

 «О, мово, рідна! Золота колиска», 

де розміщено матеріал за розділами: 

«До нетлінних джерел української мови» 

«Корифеї української літературної та сучасної мови» 

«У барвінки зодягайся, моя щира мова»

Звертаємо вашу увагу на видання авторів, які присвятили своє життя вивченню, збереженню, популяризації української мови:

Пономарів О. Культура слова:Мовностилістичні поради: Навч. Посібник.- Київ: Либіль, 2002.- 240с. 

У книзі даються поради щодо вибору слів, вимовних, наголосових та морфологічних варіантів, синтаксичних конструкцій для найкращого висловлення думки в різних стилях української літературної мови. Рекомендації автора ґрунтуються на мовному досвіді українського народу, відбитому в творах класичного та сучасного письменства 

Кочерган М. П. Загальне мовознавство: Підручник.- Київ: Видавничий центр «Академія», 2003.- 464с. 

У підручнику розглянуто сутність, предмет, завдання, місце загального мовознавства у системі наук про мову, основні аспекти теорії мови: знакову природу, структуру мови, взаємозв’язок мови і мислення тощо.

Широко розкрито суспільну природу, суспільні функції мови, соціальну зумовленість мовних явищ. Характерною особливістю видання є висвітлення розвитку лінгвістичної думки від початків до ХХІ ст.

Боднар О. І., Карпенко Ю.О. , Микитин – Дружинець М. Л. Сучасна українська мова: Фонетика, Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія/ Навч. Посіб. – Київ:ВЦ «Академія», 2006.- 368с. 

У навчальному посібнику систематично розглянуто фонетику, фонологію, орфографію, лексикологію як розділи сучасної української мови. Особливу увагу приділено нормам української літературної вимови і проблемам правопису 

Наші користувачі мають можливість отримати не тільки корисну інформацію щодо історії, розвитку та нелегкої долі української мови, яку змогли зберегти борці за рідне слово, а й, використовуючи представлену літературу, прийняти участь у літературознавчій вікторині

«Мова – це душа народу», питання якої пропонуємо і відвідувачам блогу 

1. Кого називають першим істориком Київської Русі?» 

2. До чого призводить занепад мови? 

3. Назвіть автора найвидатнішої пам’ятки слов’янської культури «Повість временних літ»

4. Скільки років перебувала українська мова під забороною, утисками та репресіями? 

5. Кого називають основоположником української літературної мови? 

6. Яке місце у світі займає українська мова за поширеністю її носіїв? 

7. Кому належать ці поезії:

«Плекайте мову. Пильно й ненастанно

Політь бур'ян. Чистіша від сльози

Вона хай буде. Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям» 

«У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Буду я навчатись мови-блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці,

В корневищі пружному ниви колоскової

В леготі шовковому пісні колискової.

Щоб людському щастю

дбанок свій надбати;

Щоб раділа з мене

Україна-мати…»

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

і народу без мови нема

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,

У барвінки зодягайся, моє щире слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.

Щоб на все життя з тобою ми запам'ятали,

Як з колиски дорогої мовоньку кохали

Мати, мова, Батьківщина -

От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова -

Три цілющих, вічних слова.

Батьківщина, мова, мати -

Нас повік не роз'єднати

Слова росли із ґрунту, мов жита.

Добірним зерном колосилась мова.

Вона, як хліб. Вона мені свята.

І кров’ю предків тяжко пурпурова 

Вітаємо зі святом ! 

Любіть українську мову,- вона прекрасна! 

 

Козацький батько

«Козацький батько» з Січеслава- Дніпра 

/6.11 – 165 років від дня народження Дмитра Яворницького/ 

(6.11.1855 – 5.08.1940)

                    

З 2.11 по 9.11 в читальній залі бібліотеки ім. М. Т. Рильського організовано довідковий стіл «Козацький батько» з Січеслава – Дніпра» на честь видатного українського історика, етнографа, письменника – кольориста Дмитра Яворницького, якому 6 листопада виповнюється 165 років від дня народження. Знаменитий харківчанин народився в селі Сонцівка у 1855 році в сім’ї збіднілого дворянського роду , родоначальник якого належав до козацької старшини, і, згодом, закінчивши Харківський університет, здобувши вищу освіту і займаючись історією, ще за життя здобув славу – його називали «характерником» та «Нестором Запорожжя». Вченому вдалося змінити погляди цілого покоління українців на власну історію і повернути героїчні сторінки козацтва в пам’ять народу.

                       

Радимо ознайомитись з найвідомішими творами Яворницького :

   

ЯворницькийД. І. Вольності запорозьких козаків

/Пер.з рос. Т. С. Завгородньої;Передм. В. С. Мороза;

Худ. Оформ. А. П. Дерев’янка.-

Дніпропетровськ:Січ, 2002.- 359с.

Ця книга є історико – топографічним нарисам вольностей запорізьких козаків, яка не перевидавалася понад сто років

Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків:

 у 3Т.,т 1/Під ред. Сохань П. С., Смолій В.А., 

Сарбей В. Г.- Київ: Наукова думка 583с.

Тритомна «Історія запорізьких козаків» Дмитра Яворницького є однією з найцінніших пам’яток вітчизняної історіографії, важливим джерелом для вивчання історії українського козацтва.

Не менш відомою для українського суспільства стала також літературна спадщина видатного історика, що являє собою оригінальне і самобутнє явище української прози кінця ХІХ – початку ХХ століття. Прозові та поетичні твори Яворницького містять різнобарвну палітру думок і почуттів митця, дають можливість глибше і повніше зрозуміти духовний світ автора, стихію його творчих пошуків, переживань, вершини морально – етичних ідеалів. Якщо говорити про Яворницького як письменника, то літературна діяльність тісно переплелася у творах з літературним життям Катеринослава початку ХХ століття

У творах «За чужий гріх»(1907), «Де люде, там і лихо»(1911), «Дніпрові хвилі»(1918) та інших, письменник змалював широку картину українського села, реально відтворивши життя різних верств населення та їхню психологію – своєрідних і колоритних постатей селян, міщан, панів, полупанків, представників релігійного культу. 

Дмитро Яворницький – автор понад 60 – ти віршів. Поетична збірка «Вечірні зорі» нараховує 49 віршів і є своєрідним ліричним щоденником поета.

У поезіях відчувається творче наслідування і продовження традицій Тараса Шевченка, Якова Щоголева, Віктора Забіли; поетики усної народної творчості. Частину своїх віршів письменник надрукував у катеринославських і київських часописах «Дніпрові хвилі», «Споживач», «Кооперативне життя», «Рада», «Рідний край», деякі залишилися ненадрукованими. Потреба в поетичній творчості не зникла у Дмитра Яворницького протягом всього життя. Улюбленим поетом історика був Тарас Шевченко, що особливо позначилося на поетичній творчості письменника. Видатним явищем у шевченкознавстві стала праця Дмитра Яворницького «Запорожцы в поэзии Т.Г. Шевченко»