вівторок, 25 серпня 2020 р.

«Дещо прекрасне для Бога або не створи собі кумира»

26.08 – 110 років від дня народження Матері Терези 

Господь, дай мені сили 
Втішати, а не бути втішеним, 
Розуміти, а не бути зрозумілим, 
Любити, а не бути любимим… 
Адже, коли віддаємо, отримуємо ми і, вибачаючи, 
Знаходимо собі прощення
/Із молитви св. Франциска, 
улюбленої молитви Матері Терези/
Є особистості всесвітньовідомі, визнані за свою особливу діяльність, яка переходить у площину людських цінностей і несе Доброту, Милосердя, Терпимість, Любов до обездолених громадян різних країн і народів; це привертає увагу світової спільноти і, як вдячність, - ці люди стають публічними, удостоюються престижних нагород та премій, користуються визнанням і пошаною за своє прагнення – допомогти і зробити світ кращим



До когорти таких людей належить албанка - Мати Тереза /26.08.1910 – 5.09.1997/ (світське ім’я якої Агнес Гонджа Бояджиу), уродженка Македонії. 

Вона прославилась як засновниця жіночої чернечої конгрегації «Сестри Місіонерки Любові», що займалися служінням бідним і хворим; 
відомо, що у Бейруті Матір Тереза зупинила бойові дії двох фронтів , щоб вивести дітей із зони обстрілу, створюючи пересувні госпіталі; будувала приюти в Гарлемі; заснувала першу клініку для хворих на СНІД. 























За турботу і допомогу нужденним, Тереза удостоєна звання лаурета Нобелевської премії миру 1979 року, а після смерті зарахована католицькою церквою до ліку блаженних;
у 1997 році нагороджена вищою нагородою США – Золотою медаллю Конгресу, яку вручив президент Рейган


У ХХ столітті Матір Тереза стала не просто символом милосердя, але разом зі своїми послушницями складала реальну силу, з якою не можна було не рахуватися; довгі роки її ім’я було синонімом святості та жертовності. 
Але , як часто буває в суспільстві, її образ занадто ідеалізували. 


Не заперечуючи чеснот відомої жінки, спробуємо показати не хрестоматійну, канонізовану постать, а живу людину, якій притаманні усі людські слабкості. 

До 110 - річчя від дня народження Агнеси Бояджиу пропонуємо інформацію дискусійного характеру. 

Хрестоматійна версія життя і діяльності Великої Місіонерки

Агнеса народилася наймолодшою дитиною в албанській родині у найдавнішому місті Шкодер, яке розташоване не березі Скадарського озера і є найбільшим економічним центром на півночі Албанії. Батько, борець за Албанське визволення, помер, коли дівчинці було вісім років, а мати виховувала доньку у католицькому дусі.


Змалку Агнесу цікавили розповіді про місіонерів (місіонер - проповідник певної релігії в інших країнах, де така релігія не поширена). Вже у 12 років дівчинка вирішила присвятитсвоє життя релігії, а вісімнадцятирічною 




покинула домівку, вступивши до лав місіонерської організації Сестри Лорето. Перебуваючи в Ірландії і вивчивши англійську мову, Агнеса у 1929 році відправилась до Індії навчати дітей, і, згодом, там стала послушницею монастиря



Дарджілінг, розташованого в Гімалаях; вона прийняла першу обітницю, обравши ім’я Терези де Лізьє, покровительки місіонерів, а повну обітницю прийняла у 1937 році. Черниця Тереза викладала в монастирській школі









Змінивши чернечий одяг на бавовняну чіру з блакитним оздобленням, починаючи з 1948 року,












Тереза пристала на служіння бідним, піклуючись про голодних і знедолених. І невдовзі її діяльність була визнана урядом країни і швидко вийшла за межі Індії: рух активно співпрацював з міжнародними організаціями на кшталт Червоного Хреста.











До 1996 року під керівнитвом Матері Терези діяло 517 місій в більш ніж 100 державах світу. 



Легендарна священослужительница померла 5 вересня 1997 року, її поховання взяв на себе індійський уряд в знак визнання заслуг перед державою. 





Непріємна правда про Матір Терезу

Мати Тереза народилась у сім’ї заможних албанців – католиків. Її батько Нікола Бояджиу, уродженець Прізрена, затятий албанський націоналіст, входив до підпільної організації, метою якої було «очищення Скопьє від слов’ян – окупантів (маються на увазі македонці, серби, болгари) та приєднання його до Албанії». Ненависть до слов’ян стала причиною насильницької смерті Ніколи у 1919 році - його вбили під час атаки на сербське поселення. Його донька Агнеса успадкувала нелюбов до слов’ян. Про це говорить і той факт, що, коли Матір Тереза офіційно відвідувала Югославію, то завжди спілкувалась тільки через перекладача, хоча вільно володіла сербською мовою (свого часу закінчила сербську гімназію). Також, залишається дивною її поведінка щодо

 рідного міста: коли, в результаті землетрусу 26 липня 1963 року, там загинуло 1070 осіб та опинилося під руїнами до 75% споруд, Агнес Бояджиу відмовилась виділити Скопьє фінансову допомогу від чернечого ордену, але публічно благословила персонал американського військового шпиталю, що знаходився в місті 15 днів. Македонці, до речі, згадують: «Американці п’ять днів монтували шпиталь, п’ять днів робили фотосесію на фоні руїн і п’ять днів демонтували свій табір».Але ж, десятки фото красуються наразі в музеї Скопьє, де відображено, як американці самовіддано допомогають македонцям. 
Однак, очевидці добре пам’ятають, що Скопьє рятували військовослужбовці інженерних військ Радянського Союзу (500 осіб), які пробули там півроку і про що свідчить всього одне фото, тому що військовим не було часу фотогрофуватися… 
Опоненти, такі, як Кристофер Хитченс в своїй книзі «Місіонерська позиція: Матір Тереза в теорії і практиці», розвіює міф про її бездоганну благочесність. 
Автор стверджує – Тереза була знайома з вражаючою кількістю «неприємних особистостей». 


Як приклад, у 1981 році Матір Тереза відвідала Гаїті і дала високу оцінку діяльності очільників держави Дювальє, які проводили карально – поліцейську політику щодо населення країни. 


Також, мандруючи світом, як правий католицький консерватор, лобіювала протизаконність абортів, контрацепції і, навіть, розлучень; вона називала СНІД «справедливою відплатою за неправильну сексуальну поведінку»; зв’язок між перенаселенням і злиднями вона не пов’язувала з плануванням сім’ї і контрацепцією. 
І головне: безкоштовні клініки Терези надавали досить примитивну і безсистемну медичну допомогу,не дивлячись на величезні суми пожертв.







Є свідчення про недостатню допомогу вмираючим: не проводились дослідження щодо діагнозу пацієнтів; вмираючим від онкологічних захворювань не давали ніяких знеболюючих, окрім аспирину; багаторазове використання голок і шприців; навіть, у випадку гострої оперативної потреби у госпіталізації відмовлялось. 
Виправдовуючи таке ставлення, вона казала: 
«Я думаю, що це дуже гарно для бідних прийняти їх долю і розділити страждання разом з Христом. Я думаю, що світові дуже допомогають страждання бідних людей». 
В клініках Матері Терези проводились насильницькі обряди над непритомними пацієнтами ( індусами, мусульманами) по наверненню їх до християнської віри. 

Шановні користувачі! Вашій увазі представлено дві протилежні оцінки діяльності Матері Терези і обидві мають право на існування. Але істину ми пізнаємо тільки з часом 
Переконання, цитати, вислови Матері Терези

Люди бувають нерозумними, нелогічними і егоїстичними — і все ж люби їх!
— Коли ти робиш добро, то люди звинувачуватимуть тебе у особистій користі і самолюбстві — і все ж виявляй доброту!
— Якщо ти досягнув успіху, то може з’явитися багато фальшивих друзів і справжніх ворогів — і все ж досягай успіху!
— Якщо ти чесний і відвертий, то люди обманюватимуть тебе — і все ж будь чесним і відвертим!
— Те, що ти будував роками, може бути зруйнованим в одну мить — і все ж будуй!
— Люди потребують допомоги, але вони згодом дорікатимуть тобі за неї — і все ж допомагай людям!
-Якщо ти досягнув безмежного щастя, тобі будуть заздрити — і все ж будь щасливим!
-Добро, яке ти зробив сьогодні, люди забудуть завтра — і все ж твори добро!
— Ділись з людьми кращим, що в тебе є, і цього ніколи не буде достатньо — і все ж ділись найкращим!

Папа Іоан ІІ


принцеса Діана












Шановні читачі! У вас є можливість залишити коментар, в якому ви висловите своє ставлення до постаті Матері Терези 




вівторок, 18 серпня 2020 р.

«Україна моя, Україна! Пишна квітка планети Земля»

24.08 – День Незалежності України

Шановні відвідувачі блогу! 
Вітаємо всіх зі святом – Днем Незалежності України! 



Запрошуємо ознайомитись з книжковою виставкою – панорамою:«Україна моя, Україна! Пишна квітка планети земля» (демонструватиметься з 20.08 – 31.08), 




присвяченою Дню Незалежності України, який відзначається 24 серпня на честь ухвалення ВР УРСР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати моментом створення нашої держави в її сучасному вигляді. 










У розділі: « З витоків та борні за Незалежність» 



пропонуємо звернути особливу увагу на книги: 


1.Раїса Іванченко «Історія без міфів»: Бесіди з історії української державності: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.- 3 –тє вид., переробл. і доповн.- Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2014.- 624с. 

У посібнику, відомим сучасним істориком, автором чисельних наукових розвідок та багатьох історичних романів, Раїсою Іванченко висвітлена історія української державності. Праця містить цікаві документи, починаючи з Трипільської цивілізації. 

2. Історія України: Для дітей середнього шкільного віку/ Авт. – упорядник А. Г. Чередниченко; Худож.- ілюстратор Г. В. Беззубова; Худож. – оформлювач І. В. Осипов.- Харків: Фоліо, 2004.- 319с. 

Книга – енциклопедія «Історія України» надає юному читачеві найбільш повну й докладну інформацію стосовно історії України з давніх часів до сучасності. Особливістю цього видання є те, що історія України подається у контексті світової історії, що полегшує засвоєння матерілу. 

У розділі:


«Незалежній Україні – слава нині і повік» вашій увазі представлено: 


1.Новітня Україна 1991- 2001 (Роздуми видатних сувчасників):/Кол.моногр./ М. М. Амосов, Л. І. Грач.- Київ: МАУП, 2001.- 160с.

В монографії, присвяченій 10 – річчю незалежності України, репрезентовано статті відомих сучасних українських політиків. Розглянуто стратегії національного розвитку і шляхи розбудови самостійної соборної Української держави у сучасному світі, що потребує духовного оновлення, нагромадження інтелектуального потенціалу, осмислення українським народом своєї історичної місії у третьому тисячолітті. 


2.Сокол А. В., Конечна О. М. Моя країна – Україна.- Чернігов:РВК «Деснянська правда», 2004.- 64с.

Книга «Моя країна – Україна» запрошує юних читачів у подорож по рідній країні, в доступній формі знайомить з державним устроєм України, її символікою, природними багатствами та культурою, даючи цілісне уявлення про Україну як незалежну демократичну державу. 
Ознайомившись з інформацією, діти, безумовно, більш дізнаються про такі поняття як патріотизм, любов до своєї Батьківщини, гордість за рідну землю 

3. Овсюк О. Поле битви – мова/худож. оформлювач П. Щегельський.- Київ: «Задруга», 2017.- 32 

Мовне питання в Україні завжди було на часі. Особливо, в останні десятиліття, з набуттям нашою державою незалежності. Автор , переймаючись долею рідної мови, наводить вражаючі приклади постійної боротьби за неї, зневаги до мови свого народу як поміж пересічних українців, так й «у вищих ешелонах». Крім того, автор зацікавлює читача мовними перлинами інших країн; знайомить з історією виникнення та розвитку мовленевого простору тієї чи іношої країни. 
На виставці представлено літературу як довідково – інформативного плану, так й пізнавально - патріотичного напрямку. 

Сподіваємось, що ця виставка допоможе читачам нашої бібліотеки і блогу детальніше пізнати історію, культуру, народні традиції, звичаї і, разом з тим, шанувати надбання, які визнанні національними цінностями 



«Ти чуєш, як шумить Дніпро, 
Як лине пісня солов'їна? 
То все на щастя, на добро, 
То наша рідна Україна. 
Не згасла праведна зоря, 
Не впала правда на коліна. 
У кожній думі Кобзаря 
Живе могутня Україна»

понеділок, 17 серпня 2020 р.

«Прапор – державна святиня»


23.08 – день Державного Прапора України 

«Вже скільки закривавлених століть 
Тебе, Вкраїно, імені лишали... 
Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить: 
Внесіте прапор вільної Держави!»… 
Згідно Указу президента України від 2004 року, щорічно, 23 серпня, святкується День Державного Прапора, який є атрибутом державної символіки країни. 

Українській державний прапор прийшов до серця нашого народу довгим тернистим шляхом буття. Нині він гордо майорить і дає зрозуміти кожному, що наша держава могутня і сильна. Навіть візуально, наш стяг нагадує безкраї поля пшениці у степах під голубим склепінням неба; втілює віковічне прагнення до миру, праці, краси та багатства рідної землі. 

З 20.08 по 27.08 бібліотека пропонує переглянути матеріали інформаційно - довідкового столу «Прапор – державна святиня», які висвітлюють питання національної символіки України, зокрема, дають поняття, особливо юному читачеві, щодо Українського прапора, який є нашим історичним духом, совістю, незламністю, вічною пам’яттю про героїчне минуле; силою і величчю нації. 
Синьо-жовтий колір прапора є об’єднуючим символом, що, незалежно від національності, мови спілкування та віри, гуртує нас в єдине ціле – Український народ






вівторок, 11 серпня 2020 р.

Круїз столицями світу: "Столиці Африканського континенту"





Шановні юні читачі! 

Третій , серпневий тур географічної подорожі ,"Круїз столицями світу", ми продовжуємо за темою «Столиці
Африканського континенту".


Африка – другий за площею і населенням материк у світі, після Євразії. 


На континенті знаходиться 62 держави (з них 54 незалежних); серед них 10 острівних, 14 внутрішньоконтинентальних та 38 – з виходом до морів та океанів; умовно країни Африки поділяють на чотири регіони – Північний, Південний, Західний та Східний (нерідко виділяють ,також, Центральну Африку) 

Назва –«Африка» набула вжитку на Заході, завдяки римлянам, які використовували назву «земля Афрі» з її столицею Карфагеном, що відповідає теперешньому Тунісу. 

Історія досліджень цієї місцевості бере початок з часів далекої давнини. Ще древні єгиптяни робили спроби освоєння північної частини континенту і мали уявлення про Аравійську, Лівійську, Нубійську пустелі.

Шановні учасники вікторини, на питання ви зможете відповісти, користуючись фото - текстовою підказкою та організованою нами книжковою виставкою

«Цікавинки столиць Африканського континенту» 


1.Єгипет


Місто …. є столицею Єгипту - трансконтинентальної держави, що охоплює північно – східний кут Африки та південно – західний кут Азії, з’єднаних сухопутним мостом, утвореним Синайським півостровом, і є найбільшим містом Близького Сходу і Північної Африки. 

Головною пам’яткою столиці та всього Єгипту вважаються Піраміди Гізи: Мікеріна, Хеопса (найбільша споруда комплексу – висотою 146м, зведена у 2’590 році до н.е.), Хефрена. Тут можна побачити храми, зокрема, Храм Мертвих та замилуватись 


найяскравішою, найдавнішою землемонументальною скульптурою у всьому світі – Сфінкса - лева, що у благородній позі розташувався на піску. Скульптура висічена із монументального шматка скла або вапняка, як було прийнято вважати, за життя самого Хіфрена(ІІІ тис. до н.е.). Висота Сфінкса 20м, довжина – 72м. Встановили, що здавна між його лапами знаходилось святилище, яке не зберіглося до наших днів. Ця пам’ятка – символ божества Сонця та охоронник спокою покійних фараонів. 

Тож, назвіть столицю Єгипту, де знаходяться знамениті піраміди

2. Туніс


У столиці Тунісу знаходиться одна із відомих пам’яток – давня держава - Карфаген (з фінікійської «Нове місто»), що існувала у давнину у Північній Африці. 



За переказами, місто заснувала цариця Дідона. Її рідний брат Пігмаліон, стратив чоловіка Сіхея і вона втекла із Сури, заснувавши нове місто Карфаген, яке протягом часу зазнало процвітання і могутності, повного руйнування, відродження і занепаду.
Довгий час його руїни спочивали під землею і тільки у другій половині ХІХ століття почали повільно відкриватися світові.


Археологічний парк вважається однією з головних пам’яток країни в цілому. У 1979 році Карфаген було занесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. 

Назвіть столицю Тунісу, де знаходиться Карфаген

3. Алжир
Алжир – арабська держава, яка розташована у північно – західній частині Африки. Алжир – це безкраї простори Сахари, теплі води Середземного моря, вражаючи гірські масиви, східний колорит і яскрава суміш різних культур, 
адже і пам’ятки країни складалися під впливом різних народів, релігій і цивілізацій



На скелястому узбережжі Середземного моря, на висоті 124 метри підноситься головна релігійна пам’ятка столиці Алжиру – католицький собор Африканської Богоматері














Існує повір’я: ідея спорудити храм прийшла двом мешканкам Ліона. Вони в дуплі оливи встановили невеличку скульптуру Діви Марії.

Собор спорудили у 1872 році, його оформлено в архітектурному стилі, що поєднує римський та візантійський мотиви

4. Ефіопія


Для туристів, які відвідують столицю Ефіопії- країни, яка знаходиться на сході Африки, є багато пам’яток історичного, археологічного значення; для любителів природи, на околицях столиці, екскурсоводи пропонують 
відвідати парк Меннагеша


Цей національний парк є найдавнішим в Африці, заснований ще у 15 столітті за розпорядженням імператора Зера Якобе. 

На його території ви замилуєтеся горою Магл, що заввишки до 3 380 м.
Для відвідувачів обладнано багато цікавих пішохідних маршрутів. Але на території заповідника живуть леопарди, різні види мавп і
птахів.




Тому, по деяких його районах, можливо пройти тільки у супроводі провідника. 

У центрі міста встановлено монумент Олександру Пушкіну, прадід якого був уродженцем Ефіопії
Назвіть столицю Ефіопії

5. Конго
Столицю Республіки Конго, що знаходиться в Центральній Африці, заснував 1880 році , як військовий пост, французький дослідник П’єр де Бразза


Місто знаходиться навпроти Киншаса, на березі повноводної ріки Конго. У столиці зосереджено багато відомих всьому світові пам’яток і одна з

них - церква Святої Анни, яка побудована у найдавнішому кварталі міста Пото – Пото



Талановитий архітектор – новатор Роже Ерелл закінчив будівництво споруди у 1943 році. Йому вдалося поєднати гармонійне злиття місцевої культури з європейською, тим більше, що допомагав майстру в оформленні місцевий художник Бенуа Кононго. Коли будувалась церква, місто на той час стало столицею руху борців за Францію, який очолив генерал Шарль де Голль. Згодом, церква Святої Анни стала храмом пам’яті цього руху

Назвіть столицю Конго

6. Гвінея


Гвінея – незалежна держава на заході Африки, а її столиця знаходиться на острові Томбо та півострові Калум

Тут пропонують гостям ознайомитися з культурою африканських народностей: сусу, мандинка, фульбе. Острівна і материкова частини столиці Гвінеї об’єднані дамбою. Тож мандрівникам треба оселитися на Томбо, який вважається центром міста. Африканські країни належать до країн, які розвиваються, але ,навіть, і тут можна знайти пам’ятки, гідні уваги.
Знайомство зі столицею Гвінеї розпочинається з Національного музею, експозиція якого складається із скульптур, будівельних інструментів, масок та інших предметів мистецтва і побуту, створених народами країни


Однією з розкішних пам’яток міста вважається Президентський палац та вілли поряд з ним. Споруди побудовані у маврітанському стилі.


Поряд з палацом ви побачите кафедральний собор Святої Марії, побудований в першій половині минулого століття.
Мандрівники –
мусульмани можуть відвідати Велику Мечеть. Назва мечеті походить від великої кількості віруючих (80% гвінейців – мусульмани), що одночасно можуть розміститись в середині споруди





Святиня споруджена архітектором Ахмедом Тоуре у споконвічно мусульманському стилі: чотири мінарети височіють над столицею Гвінеї, їх видно з різних сторін міста. Мечеть забарвлена у жовтий колір, а фасад місцями прикрашено зеленим та помаранчевим орнаментами.
Недалеко від Мечеті знаходиться Ботанічний сад, який став популярним, завдяки бавовняним деревам.
Яку назву має столиця Гвінеї, де знаходиться така краса?
7. Ангола

Столиця Анголи, держави на південному заході Африки, у минулому португальської колонії, знаходиться у південно – західній частині гирла ріки Кванго. Місто засновано португальцями у 1575 році. За часи колонізації Анголи народ країни чинив опір, нав’язуваний владою і боровся за незалежність, яку жителі отримали у 1975 році. Але колоніальний вплив залишив свій історичний відбиток у цьому місті. Дуже мальовнича столиця поділена на дві частини – Верхнє і Нижнє місто і півколом охоплює бухту, що лежить перед ним. Саме Нижнє місто вміщує практично всі історичні пам’ятники часів колонізації. Одним з них є зведений на однойменному мисі старовинний




форт Сан – Мігель, в якому зараз діє історичний музей і розміщено ряд давніх церков:





Кармеліток,






Єзуїтська, Мадонни Назаретської та пам’ятник народам Африки.
Ніжне і Верхнє місто розділяє широка прибережна тераса заввишки в декілька десятків метрів. Верхнє ж місто представлено низкою зелених особняків з башточками і верандами; тут розташовані урядові установи, парламент, палац президента і єпископа, Кафедральний собор, семінарія, університет, Академія музики Анголи, яку можна відвідати всім, хто цікавиться музикальною класикою .
Дуже цікава колекція історичних і етнографічних експонатів представлена в Музеї Дунду. Його відвідувачі мають змогу побачити гарні предмети національного одягу, які місцеві жителі носили ще сто років тому, а також ознайомитись з колекцією предметів побуту та ритуального приладдя… 
На околицях столиці знаходяться неймовірно цікаві і чудові савани, що захоплюють любителів дикої природи. Для мандрівників тут проводять сафарі на джипах, під час яких вони можуть побачити типових представників












африканської фауни: леопардів, слонів, левів, жирафів, антилоп і різні види мавп. По деяких безпечних районах савани туристи прогулюються пішки, милуючись величавими деревами та слухаючи рідкісних птахів, які відрізняються особливими співочими здібностями.
І що ж то за дивна така столиця Анголи?

8.Зімбабве
Республіка Зімбабве - держава у Південній Африці.





Столиця країни – місто, де проживає до двох мільйонів чоловік і його назва означає «той, хто ніколи не спить», що повністю відповідає динамічному стилю життя цього космополітичного міста. Також столиця славиться як місто квітучих дерев: протягом всього року вона потопає у цвітінні екзотичних дерев – акації,


бугенвіллеі,



джакаранди

Це місто є відправною точкою для мандрівок у світ дивних природних заповідників Зімбабве.
В місті зберіглося багато історичних будівель у районі Second St. вздовж вулиці Robert Mugabe.


Національна галерея демонструє відвідувачам не тільки експонати національного мистецтва, але й унікальні виставки, зокрема, кам’яної різьби. У Національному архіві зберігаються щоденники історичних творів і досліджень Африки.
У самій столиці багато прекрасних зелених куточків: Національний ботанічний сад площею 68 га, який представляє до 900 видів рослин зі всієї території країни; гранітний пагорб Kopоe, з якого відкривається вигляд на місто; парк скульптур – колекція різьби по чорному каменю;









лісний заповідник Mukuvisi, це є 277 га природнього лісу на берегах ріки Mukuvisi, у якому мешкають жирафи, зебри, антилопи та інші екзотичні тварини. На околицях міста розкинулось декілька полів для гольфу, що відповідають високим міжнародним стандартам



Шановні юні учасники вікторини, щоб відповісти на питання, ви можете скористатися книгами, представленими на книжковій виставці нашої бібліотеки та інтернет- ресурсом