Кабінетом Міністрів України розроблено Стратегію розвитку кримськотатарської мови на 2022 – 2032 роки, метою якої є її збереження та розвиток:«Кримськотатарська мова як мова одного з корінних народів України є невід’ємним елементом ідентичності та етнокультурної цілісності української нації.
Фактором небезпеки насамперед є політика Російської Федерації та її окупаційної адміністрації на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя щодо обмеження сфери застосування кримськотатарської мови, в тому числі стосовно зменшення можливостей для громадян отримувати освіту рідною мовою.
Згідно з класифікацією ЮНЕСКО (UNESCO Atlas of the World’s Languages in Danger, 2010) кримськотатарська мова належить до мов, що перебувають під серйозною загрозою зникнення».
Своєю чергою, Меджліс кримськотатарського народу ініціює встановлення в Україні Дня кримськотатарської мови і літератури, зазначивши:
«Дуже важливо виробити єдину узгоджену позицію та почути думки кримськотатарських та українських науковців, мовознавців, лінгвістів, істориків, журналістів, делегатів Курултаю кримськотатарського народу, лідерів громадської думки: як тих, хто проживає на тимчасово окупованому РФ Кримському півострові, так і тих, хто живе на материковій частині України. Ми очікуємо також пропозиції від представників кримськотатарської діаспори, міжнародних тюркських наукових центрів».
Меджліс пропонує кілька дат для Дня кримськотатарської мови та літератури; офіційно з 2025 року кримськотатарська мова перейде на латинський алфавіт.
Шановні відвідувачі блогу!
Вашій увазі пропонуємо інформаційний матеріал щодо корінних народів України - кримських татар.
Кримсько – татарський етнос та мова
Етнічна історія кримськотатарського народу протягом тисячоліть формувалася в Криму. Під впливом багатьох факторів склалися особливості антропологічного типу, расової приналежності, мови, характеру, традицій, релігії та побуту корінного народу. То справді був складний процес. У ньому взяли участь багато народів і племінних союзів, що в різний час населяли Північне Причорномор’я та Кримський півострів. Таври, кіммерійці, скіфи, сармати, алани, елліни, готи, гуни, хозари, печеніги, кипчаки, італійці, ординці та багато інших були прямими предками сучасних кримських татар. Не можна сказати, що хтось більш, а хтось менш вплинув на кримців, всі вони внесли свій вагомий генетичний внесок і заклали фундамент майбутньої нації, яка вже у XV столітті створить свою незалежну державу.
Незважаючи на монолітність кримськотатарської нації, сьогодні вона розділена на три основні субетнічні групи: гірські та передгірні – орта йолак, степові – ногаї та південнобережні – яли бойлю. Між собою представники цих трьох груп відрізняються типажами, особливостями діалекту, деякими рисами у звичаях. Важливий фактор грав ареал проживання кожної із трьох субетнічних груп.
Кримськотатарська мова або кримська мова – це тюркська мова, яка належить до кипчацько – половецької групи гіпотетичної алтайської мовної сім’ї. Вона поширена в Криму та в районах компактного проживання кримських татар — Туреччині, Узбекистані, континентальній Україні.
До 1920 – х років використовувалось арабське письмо, згодом латинка й кирилиця. Кримськотатарська література починає свою історію з часів Золотої Орди, набуває розвитку у період Кримського ханства й відроджується наприкінці ХІХ століття.
Середньовіччя
Сходознавець Бекір Чобан-заде у 1928 році виділив у середньовічній кримськотатарській літературі три течії: палацова література (divan edebiyati), духовна література (tasavvuf edebiyati) та народна література (halqed ebiyati).Перша літературна поема Криму «Юсуф і Зулейха» написана Махмудом Киримли в XIII столітті; визначні літератори Криму Алі (… -1232), Махмуд (XIII—XIV століття), Мевляна Реджеб бін Ібрагім (…–1386), Кемаль Уммі (…–1475), заклали фундамент для подальшого розвитку мови та літератури. В цей же час з'явилися філософські праці Дії ад – Діна, Рукна ад – Діна.
Класичний період
Кримськотатарська література періоду розквіту Кримського ханства була палацовою літературою (saray edebiyatı), відомою також як «література дивана», тобто світська література. Її авторами були хани та аристократи. Всі письмові пам'ятки цього періоду написано арабською графікою. Література була передусім представлена поезією, серед відомих поетів були:
Абдул – Меджид Ефенді, Ашик Умер, Едип – Ефенді, Джанмухаммед.
В XV—XVII століттях складалися антології творів кримських поетів.
Тогочасна література рясніла іншомовною лексикою, і передусім арабськими та іранськими запозиченнями.
Система віршування — аруз, в основі якої лежав поділ голосних на довгі і короткі, не давала можливості розвиватись, томущо в кримськототарській мові поділу голосних немає.
Саме це зумовило часте звернення поетів до іншомовної лексики, виникнення мови, доступної лише тим, хто володів перською та арабською мовами.
Паралельно народною кримською мовою виникали героїчні твори - «Богатир Чора», « Син сліпого»; громадсько-побутові твори «Таїр і Зоре»; казки про чарівних тварин, народні пісні, легенди, прислів'я, приказки, загадки тощо. Мова цих творів містить мало іншомовних запозичень.
Інші відомі твори цього періоду: «Про похід Ісляма-Ґірея на Польщу» Джан – Мухаммеда, «Ассеб-ус-Сейяра» (Семеро планет щодо звісток про історію татар) Сеїда Мухаммеда Ризи.
Прозаїчні твори класичного періоду — це історичні праці, такі як «Рожевий квітник ханів» Халім - Гірея та «Підпора літописів та історичних звісток» Абдульгаффара Кримського.
Після завоювання Росією літературне життя Криму зупинилося, оскільки кримські хани були головними меценатами поезії.
Новий період
Кримськотатарське відродження пов’язане з ім’ям видатного діяча культури, просвітителя Ісмаїла Гаспринського (1851-1914). Він доклав певних зусиль, спрямованих на відродження та виживання кримського народу і закликав своїх співвітчизників не покидати Криму. На сторінках своєї газети «Терджиман» (перша кримськотатарська газета) він пояснював кримським татарам, що вони – нація, коріння якої у кримській землі, нація, історія якої сягає античності. Акцент робився на тому, що вони – нація, яка має право на Батьківщину.
Гаспринський в історії виступив як просвітитель всього Сходу, який закликав до його усамітнення для вирішення назрілих проблем, як демократ та політик. Він висунув гасло: «Ділде, іште, фікірда – бірлик» («Єдність у мові, справах і помислах»).
У ХХ столітті Ешреф Шем ‘ї – заде докладав зусиль до створення новітньої кримськотатарської поезії. Серед визначних поетів також: Бекір – Чобан – заде, Абдулла Дерменджи, Амді Гірайбай.
Першу драму кримськотатарською мовою «Оладжага чаре алмаз» (Чому бути, того не уникнути) (1901) написав Аблдулла Озенбашлі, а 1906 року в Бахчисараї засновано літературний гурток «Учкун» (Іскра).
Літературну традицію перервано депортацією кримських татар 18 травня 1944 року… До 1970 -х років сам факт існування кримськотатарської літератури і найважливіших її авторів замовчувався в СРСР.
В цей же період розвивається кримськотатарська проза в особах Айдера Османа, Уріє Адемової, Ервіна Умерова, Еміля Аміта та класика радянського періоду Шаміля Алядіна.
Відомий кримськотатарський автор Дженгіз Дагджи писав всі свої твори турецькою мовою.
Куртсеїтов А. М. у своєму дослідженні «Походження і розвиток фразеологізмів кримськотатарської мови» зазначив:
«Особливо гостро реагує мова своєю фразеологією на соціально-економічні зрушення, які відбуваються в житті народу. У цьому аспекті ми й розглядаємо факти, які сприяли появі і розвитку фразеологічних одиниць кримськотатарської мови»:
«ишлер къартоп» - «справи картопля» - справи погані;
«къапыста баш» - «капуста голова» - нерозумний;
«асып кесмек» - «повісивши зарізати» -безчинствувати;
«баш эгмек» - «голову схилити» - підкоритися;
«ат аркъасында догъмакъ» - «на спині коня народитися» - бути вправним наїзником;
«онынъ бир-эки малы бар» - «у нього одна - дві худобини є» - бути людиною небагатою.
Але найбільшим, невичерпним джерелом збагачення фразеології кримськотатарської мови є усна народна творчість, яка представлена такими прикладами:
«еди къат ер тюбюнде» - «сім верстов до землі» - дуже глибоко;
«арслан пайы» - « левова пайка» - більша частина.
Сучасна література
Існує Спілка кримськотатарських письменників, художні твори яких видаються в журналі «Їлдиз». За твори, написані кримськотатарською мовою, встановлено премії ім. І. Гаспринського, ім. Ешрефа Шем’ї – заде, ім. Бекіра Чобан – заде, Ахмеда Іхсана Киримли.
Сучасні кримськотатарські поети: Шакір Селім, Юнус Кандим, Сейрат Сулейман;
Сучасні кримськотатарські прозаїки: Ервін Умеров, Таїр Халілов, Гульнара Усеїнова, Шевкет Рамазанов;
Автори літератури для дітей: Сейран Усеїнов, Айше Кокієва, Наджіє Аметова, Субіє Налбандова, Ал’яна Османова, Зарема Хайрединова
продовжують традиції кримськотатарської літератури, вносять новаторські напрями, розвиваючи тим самим рідну мову.
Українські літератори на залишаються осторонь!
Микола Мирошниченко «той, хто відкриває браму тюркського світу» - талановитий перекладач й дослідник тюркських літератур, поет, літературознавець брав участь у перекладі антологій «Окрушина сонця», «Молитва ластівок», «Брама Сходу», зокрема персонально переклав таких авторів, як Сайфі Сараї, Мевля К’аді Мухсін, Менлі Герай Хана, Ашика Умера.
Прес реліз підготувала завідувач бібліотеки ім. М. Т. Рильського Олена Покровка
Використаний електронний ресурс
https://chytomo.com/v-ukraini-obyraiut-datu-dlia-dnia-krymskotatarskoi-movy-ta-literatury/
https://uk.wikipedia.org/wiki/%
https://www.zoda.gov.ua/news/60433/zavdyaki-strategiji-rozvitku-krimskotatarskoji-movi-vdastsya-vidnoviti-tsilisnist-
http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/94248/28-Kurtseitov.pdf?sequence
https://ctrcenter.org/uk/o-krymskih-tatarah
