четвер, 16 грудня 2021 р.

Вітаємо зі святом святого Миколая та Різдва!


Грудень – найулюбленіший місяць у дітей і дорослих у всьому світі, бо на цей місяць припадає низка веселих і «солодких» свят як за юліанським, так і за григоріанським календарем.
Цього року і перший день метеорологічної зими – 1 грудня – насправді зимовий – зі снігом.На жаль, два роки поспіль, ситуація в світі заважає і користувачам нашої бібліотеки, зокрема, відчути і прожити радісні хвилини Дня святого Миколая та Різдва.Певна річ, що кожній слухняній дитині святий Миколай обов’язково принесе подарунок, а ми, своєю чергою, даруємо відеосюжет про історію і традиції цих свят в країнах Європи


 

Книга - це мрія, яку тримаєш у руках



Цього року в Україні, за ініціативи Українського інституту книги, вперше проходить Національний тиждень читання. Це загальнонаціональний захід, який має об’єднати навколо читання письменників, видавців, бібліотекарів, читачів з метою залучення українців до читання, купівлі та дарування книг.
Як би не змінювалося суспільство, які б не запроваджувалися технології розвитку людської цивілізації, книга залишається тим підґрунтям, на якому виховується особистість. У порівнянні з тими знаннями, що дає нам читання, штучний інтелект ніщо, і його не можна ставити на один рівень із свідомістю й розумом. На щастя, цю річ розуміють поціновувачі культури, мистецтва, літератури.
Гасло Національного тижня читання «Знайди свою книжку» в нашій бібліотеці реалізується буквально: читачі завжди можуть замовити тематичні підбірки книг, отримати поради, консультації, допомогу щодо вибору книг відповідно віку та інтересам.
У нас вдосталь вдячних читачів, відвідувачів, гостей, які залюбки дарують бібліотеці книги, щоб інші, особливо молодь, виховувались на прикладах літературних творів високого гатунку.



В рамках Тижня читання протягом кількох днів бібліотекарі знайомили читачів з найкращими творами світової класики, відзначеними нобелевською премією, виданнями патріотичної спрямованості та книгами за тематикою різдвяно – новорічних свят.




Справжньою несподіванкою став для нас візит родини Лазоренків, які не є користувачами нашої бібліотеки.
Це відбулось під час проведення Тижня читання і напередодні дня Святого Миколая. Мабуть, ми були таки чемними впродовж року і за це отримали в подарунок книги із домашньої бібліотеки колишнього мешканця Голосіївського району - Володимира Михайловича Лазоренка.
Ми щиро дякуємо родині і впевнені, що через ці цікаві, цінні видання пам’ять про поціновувача української культури, українського слова, мецената не один рік будуть зберігати ті, хто братиме їх до рук…





пʼятниця, 10 грудня 2021 р.

Фінляндія – приклад для людства

Еко - таїна фінської душі і еко – винаходи фінської науки зробили добру справу для країни, яка живе у високій гармонії з природою. І все, що робиться у цій країні, йде на благо цивілізації. Якби всі країни світу взяли приклад з Фінляндії, всі люди, як стверджував Антуан де Сент Екзюпері, «стали би пасажирами одного корабля на ім’я – Земля». У 2021 році місто Лахті обрано «зеленою» столицею Європи. Пропонуємо еко – презентацію



середа, 8 грудня 2021 р.


14 грудня - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

Указом Президента України № 945 від 10 листопада 2006 року з метою гідного відзначення мужності, самовідданості і високого професіоналізму – 14 грудня встановлено Днем вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 2016 року, 8 грудня проголошено Міжнародним днем пам’яті про чорнобильську катастрофу. 26 квітня -день болю, розпачу і скорботи України: 00 годин 23 хвилини 1986 року вибухнув реактор 4 – го енергоблоку Чорнобильської АЕС. Згодом, цю подію визначатимуть як техногенну екологічно – гуманітарну катастрофу, спричинену двома тепловими вибухами і подальшим руйнуванням аварійного енергоблоку. Внаслідок радіоактивного викиду з випромінюванням понад п'ятдесят мільйонів кюрі, майже третина території України загальною площею 15 тисяч квадратних кілометрів з населенням 2,4 мільйона, була забруднена. Країна зазнала колосальних економічних збитків, людських втрат, а з евакуацією жителів із Прип’яті та інших населених пунктів, зникненням з обличчя землі архітектурних, сакральних, культурних пам’яток, як зазначила Ліна Костенко, перестала існувати цивілізація під назвою Українське Полісся… Сьогодні ми вклоняємось ліквідаторам, тим, хто захистив, хто до мінімуму звів наслідки Чорнобильської біди, не пошкодував життя заради того, щоб українська земля квітувала , народжувались діти і повесні всі бачили гнізда лелек… 
Пропонуємо відеосюжет, присвячений учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

 


понеділок, 6 грудня 2021 р.


Від Магдебургу до Києва

7 грудня в Україні відзначається день місцевого самоврядування. Це професійне свято всіх, хто працює в сільських, районних, міських, обласних радах. Це свято властивого українцям суспільного життя , в основі якого – самовпорядковане суспільство.


Місцеве самоврядування сьогодні – найближча до людей і їхніх турбот владна самоорганізація. Вона є важливим інститутом реального народовладдя та засобом реалізації інтересів територіальної громади.
Здавна саме громада була в Україні не лише первісною й елементарною формою соціальної організації, а й особливою формою самореалізації, яка не знає ієрархії та домінування.
Така владно –правова модель управління отримала назву «магдебурзьке право».
Магдебурзьке право – одна з найбільш відомих систем міського права , яка виникла у 13 столітті у німецькому містечку Магдебург як феодальне міське право, згідно якому економічна діяльність, майнові права, суспільно-політичне життя тасоцыальне становище містян регулювались власною системою юридичних норм.

Мешканці міст, які отримали Магдебурзьке право, звільнялись від феодальних обов’язків, від суду і влади державних урядників. На основі Магдебурзького права у місті створювався виборчий орган самоврядування – магістрат.

Магдебурзьке право не розповсюджувалось на єврейське населення , бо воно не вважалось корінним населенням східноєвропейських міст. Виняток – литовське місто Тракай ( Трокі), в якому євреї 1444 року отримали Магдебурзьке право в якості самостійної групи містян.
Вважається, що першим українським містом, що отримало Магдебурзьке право, було містечко Сянок (наразі Польща). Але львів’яни впевнені, що традиція самоврядування існувала у Львові ще за часів Галицько-Волинського князівства, але документів не зберіглося.

Так чи інакше, але є твердження, що наприкінці 14 століття Магдебурзьке право було розповсюджене у Західній Україні. Східні українські міста – Чернігів, Глухів, Кролівець, Стародуб – отримали Європейський закон після переходу Чернігово-Сіверщини від Москви до Польської Корони згідно перемир’я 1618 року.


Київ отримав Магдебурзьке право наприкінці 15 століття , яке проіснувало в місті до 1834 року.
Надання Магдебурзького права означало новий етап у розвитку місцевого самоврядування, європеїзації управління на зразок західноєвропейських міст.
До головного органу – Магістрату - право бути обраними мали жителі Києва «добрі, розумні, осілі в місті, віком від 25 до 70 років, не дуже багаті і не дуже бідні, з доброю славою, законнонароджені, справедливі і правдиві, такі, що не мають жадібності та злості, не лихварі, не двоєжонці тощо»

Магістрат відав усіма міськими справами – адміністративними, правовими, судовими, військовими; місто мало власного архітектора, міську охорону, власні військові збройні підрозділи – кавалерію «Золота корогва».
Міська скарбниця наповнювалась за рахунок податків, мита, оренди міського майна. Добрі прибутки надходили від гуральництва та шинків.
Київський магістрат регулював ціни на споживчі товари, карав перекупників, забороняв азартні ігри, арештовував волоцюг та жебраків. Утримував міську лікарню, народне училище, віспяний будинок, пожежну команду і міських музик.
Щорічно звітував перед громадою.
Магдебурзьке право було основою місцевого самоврядування Києва впродовж 340 років!
У 1802 році за проєктом відомого київського архітектора Андрія Меленського було встановлено пам’ятник на честь Магдебурзького права, який й досі височить\ над Дніпровськими схилами на Подолі.

пʼятниця, 3 грудня 2021 р.


«Збройні Сили України – слава, гордість, міць країни».
Зимовий похід армії УНР


6 грудня - Постановою ВРУ 1993 року встановлено День Збройних сил України, після того як 1991 році було ухвалено Закон «Про Збройні сили України». Символічно дата збігається з початком Зимового Походу армії УНР. Виборюючи незалежність , територіальність держави, наслідуючи традиції українського війська - на сьогодні сучасна армія набирає міць і стає надійним оплотом України.


З 3 по 10 грудня у читальній залі організовано
книжкову виставку за відповідною тематикою, яка віддзеркалює історичні військові події на теренах нашої країни, розповідає про героїзм і мужність українців від часів Київської Русі до військових сучасної


української армії.
Вашій увазі пропонуємо інформаційну довідку «У трикутнику смерті», з якої ви дізнаєтесь про події під час Першого зимового походу Армії УНР (з 6.12 по 6.05.1919 року). Це приклад звитяги, вірності ідеалам єдності, незалежності, захисту батьківщини .
6 грудня 1919 року почався Зимовий похід Дієвої армії УНР в тилу Збройних сил півдня Росії. Упродовж піврічного рейду центральною Україною тилами білої, а згодом червоної армії -українські бійці зберегли кістяк армії та продовжили боротьбу за державність.
Після підписання 17 листопада 1919 року сепаратного договору та переходу Української Галицької армії на бік білих, українські збройні сили фактично припинили вести війну самостійно.


Лінія українсько-білогвардійського фронту невпинно зміщувалася приблизно від лінії Брацлав-Ямпіль у західному напрямку до Нової Ушиці-Дунаївців. Згодом українська армія та уряд переїхали в район Старокостянтинова та Любара. Становище Директорії УНР було складним: затиснута між ворожими Червоною армією з півночі, білою армією — зі сходу, нейтральною Румунією — з півдня та нейтрально-ворожою Польщею — із заходу, Дієва армія УНР відчувала гострий дефіцит зброї, набоїв, амуніції, медикаментів, а її боєздатність послаблювалась епідемією тифу.
3 грудня 1919 року уряд УНР випустив відозву, призиваючи населення до продовження боротьби за визволення та заявив, що "тимчасово переходить на інші способи боротьби за нашу державність". Того ж дня на урядовій нараді було вирішено продовжувати боротьбу у партизанській формі.
5 грудня командувачем Дієвої армії УНР




став генерал-хорунжий Михайло Омелянович-Павленко,

     
його заступником — отаман Юрій Тютюнник,

а Головний отаман Симон Петлюра виїхав до Варшави для пошуку практичної допомоги з боку Польщі.
6 грудня 1919 року на нараді командного складу армії та уряду в Новій Чорторії було вирішено розпочати рейд у тилу ворога. Усі боєздатні частини були зведені у чотири групи: Запорозька - на чолі з Омеляновичем-Павленком, Київська — Юрієм Тютюнником, Волинська — генерал-хорунжим Олександром Загродським, третя стрілецька дивізія зі Спільною юнацькою школою — полковником Валентином Трутенком. Група Січових стрільців під командуванням Євгена Коновальця не бачила доцільності в продовженні партизанської боротьби і саморозпустилася.

З майже 10 тисяч учасників Зимового походу більшість складали обоз та хворі на тиф, тоді як боєздатних налічувалось близько двох тисяч осіб при 12 гарматах. Армія ставила за мету знищення живої сили ворога та руйнацію його комунікацій, налагодження взаємодії та координації дій з повстанськими загонами, проведення агітаційно-пропагандистської роботи серед місцевого населення та підтримку його морального духу. Розрахунки на успіх боротьби ґрунтувалися на потенційній прихильності Антанти, яка поступово втрачала базу підтримки.
Перші дні Дієва армія УНР пересувалася територією дислокації корпусів УГА, союзних білогвардійцям, які займали нейтральну позицію. Прорив у тил власне Добровольчої армії відбувся 12 грудня у результаті форсування залізничної станції Голендри між Вінницею і Козятином, що охоронялася бронепотягами білогвардійців, а з початку лютого 1920 року рейд відбувався вже по тилах Червоної армії.



Упродовж 6 місяців українські бійці пройшли 2500 км, завдаючи ворогу значних втрат. 6 травня 1920 року у районі Ямполя відбулося з'єднання загонів рейду з армією УНР, що разом з польською армією наступала на Київ. Попри марність очікувань на покращення міжнародної кон'юнктури на користь України та прихильності Антанти, рейд дозволив зберегти кістяк української армії, засвідчив високий бойовий дух і жертовність бійців.

Наслідки і значення Першого зимового походу

1. Армія, якій загрожувало цілковите знищення, не лише була збережена, а й виконала намічену операцію; дух війська, пригноблений невдачами осені 1919 року, знову піднявся.

2. Вперше українська армія застосувала партизанські методи боротьби, до того ж із ворогом, який значно перевищував чисельністю та озброєністю. Згодом цей досвід успішно застосовувала Українська Повстанська Армія.

3. Завдяки Першому зимовому походові в українській державності не було перерви між роками 1919 і 1920. Елементи державності — влада, населення, територія — всі ці 5 місяців були в руках Української Народної Республіки — в різний час, в різних місцях, але все на території України

4. Існування армії Зимового походу посилювало позиції української делегації на переговорах з поляками у Варшаві.

5. Зимовий похід сприяв неабиякому піднесенню національної свідомості серед широких мас українського населення. Воно було настільки сильне, що більшовикам у 1920 році довелося змінити свою тактику, підтримавши НЕП та політику «українізації».



Нині пам’ять про Лицарів Зимового Походу повертається в суспільну свідомість. Це ім’я з серпня 2019 року носить 28-а окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ. Також на Одещині у місті Ананьїв відкрито перший в Україні пам’ятник із зображенням Залізного Хреста Лицарів Зимового Походу.



Вітаємо з Днем Збройних Сил України!




четвер, 2 грудня 2021 р.

 «Світло нескореної душі»

5 грудня Григір Тютюнник (1931-1980), відмічав би 90 – річний ювілей. Але не судилося…

Відомий український прозаїк, представник покоління шістдесятників, народився у родині теслі, у селі Шилівка на Полтавщині.
Борис Олійник висловився про нього так: «Чесний до прямолінійності... від чого сам не раз потерпав... Безмежно талановитий, він умів словесно, експромтом накидати таку виразну картину, що тільки записуй – і до друку. А працю­вав неквапом... нещадно правлячи себе, до літе­ратури ставився з святошною шанобою, з цнотли­вою ніжністю, як до матері...»

                           


З 2 по 6 квітня у читальній залі демонструватиметься виставка – персоналія «Світло нескореної душі», присвячена Григіру Тютюннику, лауреату премії ім. Лесі Українки, за повісті «Климко» (1976), «Вогник далеко у степу» (1979); Державної премії Тараса Шевченка (1989, посмертно), за «Твори» у двох томах.


До перегляду ми пропонуємо твори Тютюнника, які увійшли до шкільної програми, а також вашій увазі- світ новели, улюбленого жанру письменника:
"Мені здається, що спочатку йде робота душі. Часом напружена, інколи прихована. Але постійна робота душі. І колись настає мить, що вигострилась думка до краю, біль серця такий, що воно обкипає кров'ю, а напруга така, ніби кожен нерв — напнута струна на скрипці, ледь-ледь торкни і — він застогне словом. Цей процес схожий, як ото лінза збирає сонячні промені в один пучок. Так і тут: думка, серце і нерви повинні сконцентруватися в слові".

 

У фонді бібліотеки ви знайдете:

 

Тютюнник Г. М. Твори. Книга 1 : Оповідання / Г. М. Тютюнник ; / упоряд. А. Шевченко; передм. О. Гончара. – Київ: Молодь, 1984. – 328 с.: іл.

 

До першої книги Григора Тютюнника увійшли оповідання і казки для дітей, в яких яскраво виявився його самобутній талант.


Тютюнник Г. М. Завязь : повесть, рассказы / Г. М. Тютюнник; авториз. пер. с укр. Н. Дангуловой. – Київ:Дніпро, 1988. – 335 с. – (Серия «Радуга»).

До збірки «Зав'язь» увійшла повість «Оточення», написана від імені підлітка, який потрапив в центр військових дій; кращі розповіді збірки – своєрідні мікроповісті, що зображують народне життя в усіх його проявах.

Тютюнник Г. М. Облога : вибр. твори / Г. М. Тютюнник; передм., упорядкув. та приміт. В. Дончика. – Київ : Унів. вид-во «Пульсари», 2004. – 584 с. – (Б-ка Шевченків. комітету).

Письменник у своїй творчості обрав жанр, традиційний для нашої літератури – оповідання, коротка повість. Правдивість зображуваних людських характерів, художня майстерність у відтворенні їхніх вчинків, емоцій – це те, чим найбільше приваблює він читача. Живописець правди – так можна б визначити і творчі принципи, і весь лад душі, а відтак і стиль, позначений яскравою індивідуальністю митця.

Тютюнник Г. М. Огонёк далеко в степи : рассказы и повести / Г. М. Тютюнник; авториз. пер. с укр. Н. Дангуловой; вступ. ст. О. Гончара. – М. : Мол. гвардия, 1982. – 350 с.:ил.

До книги відомого українського письменника Григора Тютюнника, перекладеної російською мовою , увійшли оповідання, написані ним в останні роки, і кращі його твори цього жанру, вже знайомі читачеві – в більшості своїй вони присвячені трудівникам українського села; а також повісті: «Климко» і «Огонёк далеко в степи» – про важке воєнне і післявоєнне дитинство українських дітей і підлітків

Тютюнник Г. Коріння : оповідання; повість / Г. Тютюнник. – Київ : Дніпро, 1978. – 292 с.

До книжки увійшли кращі твори письменника. Повість «Облога» присвячена подіям Великої Вітчизняної війни. В центрі твору – хлопчик-підліток, який опинився на суворих дорогах воєнного лихоліття. Змальовуючи нові складні життєві обставини тих днів, письменник створює правдиві образи сільських трудівників, які своїми вчинками стверджують високу народну моральність, людяність, чесність, справедливість. Збірка містить також спогади про брата – відомого письменника, автора «Виру» – Григорія Тютюнника.


понеділок, 29 листопада 2021 р.

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом
Мета Всесвітнього Дня боротьби зі СНІДом, який відзначається 1 грудня - привернути увагу спільноти й нагадати людству, що ця хвороба залишається однією із самих підступних, глобальних і на сьогодні невиліковних.

За даними ВОЗ 2019 року у світі з ВІЛ-інфекцією живе близько 37 мільйонів людей, серед яких 19,5 мільйонів отримують антиретровірусне лікування.


Україна залишається регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ. За інформацією Об’єднаної програми ООН із ВІЛ/СНІД, близько 244 тисячі українців мають цю інфекцію: кожен сотий громадянин України у віці від 15 до 49 років інфікований, що є одним із найвищих показників серед країн європейського регіону.

Пропонуємо користувачам блогу Інформаційну пам’ятку «ВІЛ/СНІД: факти»
Що таке ВІЛ?

 


ВІЛ - вірус імунодефіциту людини; він впливає на імунну систему людини, зокрема, на Т-клітини або CD4-клітини, які ведуть боротьбу з інфекціями. Простіше кажучи, вірус знищує Т-клітини, у результаті чого імунна система людини з ВІЛ, при відсутності лікування, не в змозі боротися з іншими хворобами та інфекціями.

Що таке СНІД?

СНІД – синдром набутого імунодефіциту – стан, який розвивається на фоні ВІЧ – інфекції, і характерний падінням кількості СD4+лімфацитів, багаточисельними опортуністичними інфекціями, неінфекційними та пухлинними захворюваннями. СНІД є кінцевою стадією ВІЛ – інфекції.

Як передається ВІЛ?


ВІЛ не передається через:



Чи можна повністю вилікувати ВІЛ?



Немає жодних лікувальних засобів або вакцини, за допомогою яких можна було б вилікуватись від ВІЛ. Проте, ВІЛ піддається лікуванню і профілактиці.Ось як можна звести до мінімуму ризик інфікування:
- завжди використовувати презерватив під час вагінального або анального сексу;
- якщо вводити наркотики ін’єкційним шляхом – використовувати новий стерильний інструментарій;

- проходити тестування на інші ЗПСШ;

Симптоми, якщо людина – ВІЛ - позитивна:
1. У багатьох ВІЛ-інфікованих людей не проявляються жодні симптоми аж до пізніх стадій захворювання. Насправді, вірус може жити в організмі впродовж 10 і більше років, не викликаючи жодних очевидних проявів;

    
2. Надмірна втома, діарея, нудота, блювота, лихоманка та виснаження можуть бути серед симптомів, які хворі відчувають на пізніх стадіях – коли хвороба вже прогресує. Ці симптоми зазвичай викликані опортуністичними інфекціями, з якими ослаблена імунна система не може вже боротись;

3. Протягом перших 2-х тижнів – 30 днів після зараження, дехто може відчувати гострі симптоми, схожі на симптоми грипу. Важливо пам’ятати, що не кожна інфікована людина відчуває ці симптоми. 

  Якщо людина ВІЛ – позитивна, що робити?

Хоча ВІЛ-інфекція і є серйозним захворюванням, важливо пам’ятати, що вона цілком піддається лікуванню. Багато людей, що живуть з ВІЛ, проживають довге, активне і продуктивне життя. ВІЛ більше не є “смертним вироком”. У 1995 році з’явились ліки, відомі як антиретровірусна терапія (АРТ), які допомагають ефективно боротися з цією хворобою.
Треба лікуватись! Ця терапія є настільки ефективною, що в організмі людей, які регулярно та систематично приймають ліки, концентрація вірусу настільки незначна, що її навіть неможливо виявити.

ВІЛ та вагітність

Людина з ВІЛ, може народити здорову дитину. Коли їй ставлять діагноз під час вагітності, слід якомога швидше розпочати лікування.

Коли в Україні зафіксовано ВІЛ?

В Україні перший випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) зареєстровано в 1987 році, перший випадок смерті від кінцевої стадії інфекції, зумовленої вказаним вірусом СНІДу, - у 1988 році.

Коли в Україні розпочалася ВІЛ – епідемія?



Епідемія розпочалася в 1995 році, коли ВІЛ потрапив у середовище споживачів ін'єкційних наркотиків.

Скільки людей в Україні постраждало від СНІДу, починаючи від 1987 року?

Протягом 1987 - 2007 року включно, на Україні зареєстровано близько 122 тисяч випадків ВІЛ-інфекції, в тому числі 22,5 тисячі випадків захворювань на СНІД та 12,5 тисяч випадків смерті. Щомісячно в Україні виявляють майже 1000 нових випадків інфікування, щодня 39 осіб заражується ВІЛ, 8 хворих – помирає від СНІДу.

 


Якщо у людини ВІЛ-позитивний статус, вона може отримати потрібну медичну та психологічну допомогу. Лікування ВІЛ-інфекції в Україні є безкоштовним та надається у спеціалізованих закладах охорони здоров’я в кожному з регіонів України.


За посиланням

http://helpme.com.ua/ua/main/ кожен має змогу анонімно написати листа на e-mail, зателефонувати на Загальнонаціональну Гарячу лінію з питань ВІЛ/СНІД: 0 800 500 451

Використані джерела:
https://www.unaids.org/ru/resources/fact-sheet
https://www.google.com.ua/search?q=
https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/vilsnid/statistika-z-vilsnidu
https://www.solor.gov.ua/info/0/2149
https://freehivtest.org.ua/uk/hiv-basics-uk/
https://moz.gov.ua/article/health/vsja-nepravda-pro-vilsnid-rozvinchuemo-populjarni-mifi

субота, 27 листопада 2021 р.

«Час обрав нас»

Милосердя і доброта – як два крила, на яких тримається людство. В наш час , коли милосердя втратило свою цінність і практично його зміст звівся до милостині, дуже важливий новий підхід , коли у якості допомоги надається не тільки рибка, але й вудка.
Саме з цією метою був запроваджений День добрих справ – день, коли люди єднаються навколо ідеї добра.

Щороку у понад 150 країнах світу мільйони людей влаштовують акції на користь благодійних організацій і закликають робити добрі справи волонтерською або фінансовою підтримкою.
В Україні День добрих справ вперше відбувся 27 листопада 2018 року, цей день об’єднав всю країну навколо засад милосердя і вкотре довів, що українці – нація благодійників. Українці ладні стояти пліч-о-пліч заради доброї мети, волонтерством допомагати будувати країну і рятувати тих, хто того потребує.

Всеукраїнський день добрих справ став можливим завдяки ініціативі кількох благодійних груп і фондів, зокрема – благодійному фонду «Таблеточки».



У вирі повсякденних справ і метушні, ми іноді не помічаємо поруч тих людей, для яких найважливіша частина їх життя і роботи – допомога.
У випадку із «Таблеточками» - допомога дітям у боротьбі з онкологічними захворюваннями.



Фонд адресно закуповує ліки для дітей або на відділення дитячих лікарень; закуповує медичне обладнання та реагенти , ремонтує приміщення, організовує закордонне лікування, якого немає в Україні. Зокрема опл
ачує лікування і обстеження ; разом з волонтерами облаштовує комфортні умови лікування, організовує цікаве дозвілля дітей і допомагає їхньому розвитку і навчанню; у рамках поліативної програми надає всі необхідні ліки, матеріальну допомогу та допомогу психологів.


Мовою цифр це виглядає так :
- 500 дітей щомісячно під опікою фонду;
- 399 903 514 грн. зібрано на допомогу дітям;
- 5500 дітей отримали адресну допомогу;
- 21 онкологічне відділення щомісячно під опікою фонду;
- 11 113 510 грн. отримали допомоги діти у вересні 2021 року.




В Україні працює велика кількість волонтерських організацій і приватних осіб-волонтерів, які завжди поруч з українськими військовими. І не тільки на лінії фронту. Волонтери – у госпіталях, на полігонах, ЗМІ.
Вони постачають і лагодять техніку; забезпечують продовольством, ліками , медичним обладнанням, організовують навчання.
Здебільшого – це звичайні українці, які вийшли із зони комфорту і об’єдналися у спільноту, щоб стати надійним тилом для захисників України.


Волонтери прикладають багато зусиль у питаннях реабілітації ветеранів: лікування, оздоровлення, вирішення соціальних питань, навчання, працевлаштування, реалізація бізнес-проєктів. І все задля того, щоб люди знайшли себе у мирному житті і стали успішними.
Добро має здатність бути щедрим і не потребує нагороди. І справжнє добро можливе лише за умови великого душевного багатства, яким, вочевидь, повною мірою наділена багаточисельна українська армія благодійників і волонтерів.


Напередодні Дня добрих справ та Дня волонтера ми вітаємо всіх причетних, вклоняємось і сподіваємось , що раз добром зігріте серце вік не охолоне.

середа, 24 листопада 2021 р.


27 листопада - День пам’яті жертв Голодомору



Цей день об’єднує нас через спільне минуле, зміцнюючи національну пам’ять задля збереження й передачі прийдешнім поколінням.
Щорічно, в четверту суботу листопада, згідно Указу Президента України, відзначається День пам’яті жертв Голодоморів, один з яких – 1932 -1933 років, став найстрашнішим злочином проти людства; на той час, у державі, яка, порівняно з Європою, мала найбільший агропромисловий комплекс, мільйони людей гинули від голоду.
За уточненими даними в Україні загинуло від 3 до 3,5 мільйонів людей.




Вшановуючи всіх безвинно загиблих від голоду, у церквах і храмах України відбуваються поминальні богослужіння, а громадяни покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам’ятників жертв голодоморів. Але, крім ритуальних заходів, головним є виховання національної свідомості людей, їх усвідомлення великої трагедії та запобігання таких подій у майбутньому.

Екскурсом у найтрагічнішу сторінку української історії стала організована у бібліотеці виставка – інсталяція «Знов прокинулись ранки холодні. Дощ хрестами в сніжинках застиг».

Пережити таке жахіття – знову народитися… Воно не відступить ніколи: спустошення, холод, лють щодо «виконавців державних закупівель», живі привиди у пошуках кусня хліба, незліченна кількість померлих і ненароджених дітей, розбиті життя і розвіяні вітром душі приречених…

Це треба знати і пам’ятати.



Ознайомившись з представленими матеріалами, ви дізнаєтесь щонайменше про п’ять важливих фактів Голодомору в Україні 1932 – 1933 років.
                                                   
1. Голодомор в Україні тривав 17 місяців – з квітня 1932 року до листопада 1933 року

2. Навесні 1933 року, кажуть історики, в Україні помирало 17 людей щохвилини, 1 000 людей щогодини і майже 25 000 людей щодня;

3. У документах Політбюро ЦК КП(б)У зберіглося свідчення про те, як восени 1932 року організовувалися з України так звані «зелені ешелони» для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят.

4. За розпорядженнями Уряду, заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося до 10 років ув'язнення та розстріл за будь-яке використання хліба для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельних планів; запроваджувалася система натуральних штрафів, товарних репресій. Питома частка українського зерна в загальносоюзному обсязі хлібозаготівель сягала більше третини, а по окремих регіонах - перевищувала планові завдання

5. Найбільш постраждали від голоду Харківська, Київська, Полтавська, Сумська, Черкаська, Житомирська області. На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.


Корисні Інтернет – посилання за тематикою:

1. Електронний архів Голодомору: зведений реєстр архівних документів: http://www.archives.gov.ua/Sections/Famine/Publicat/

2. Спеціальний проект сайту ―Історична правда‖ – ―Голодомор 1932-1933‖: http://www.istpravda.com.ua/themes/holodomor/
3. Сайт Голодомор 1932-1933 Харківська область: http://www.golodomor.kharkov.ua/
4. Голодомор 1932 – 1933 рр. Опис колекції документів ГДА Служби безпеки України на офіційному сайті СБУ: http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/publish/article?art_id=49757&cat_id=530 76
5. Розділ офіційного сайту Державного комітету архівів України: http://www.archives.gov.ua/Sections/Famine/
6. Сайт Українського інституту національної пам’яті:https://old.uinp.gov.ua/holodomor-commemoration-news
7. Український науковий інститут Гарвардського університету. Проект. Мапа. Великий голод: http://gis.huri.harvard.edu/the-great-famine/about-the-great-famine-project.html
8. Спеціальний розділ офіційного веб-порталу Державного комітету архівів України, присвячений Голодомору: http://www.archives.gov.ua/Sections/Famine/index.php
9. Пам’ятники жертвам Голодомору в Україні: http://www.holod
https://www.google.com/search