9 серпня - Міжнародний день корінних народів світу

Відповідно до резолюції Генеральної асамблеї ООН від 23 грудня 1994 року, 9 серпня відзначається Міжнародний день корінних народів світу, яких наразі є близько 370 мільйонів осіб, що мешкають в більш ніж 70 країнах.

У світі налічується до 5000 різних груп корінних народів, що представляють різні культури існуючого різноманіття нашої планети.

До корінних народів  Україні, які сформувались на її теренах  , зазвичай, зараховують: кримських татар, кримчаків, караїмів.

Крім корінних народів на українській землі знайшли прихисток і пустили коріння багато людей, які належать до різних етнічних груп і національних меншин:  греки Приазов'я, болгари, німці, роми.

Відеомозаїку «Моє коріння – з ромської кибитки. Видатні особистості ромської національності», присвячуємо саме ромам, одній з національних меншин, які переселилися на українські землі з країн Південної і Центральної Європи приблизно у 15 столітті і виявили себе найбільш волелюбним народом світу

День Рівноапостольного Великого князя Київського Володимира, Хрестителя України-Русі

Згідно Указу Президента №668/2008, в Україні, 28 липня, встановлено День хрещення Київської Русі на честь пам’яті святого князя Володимира – хрестителя.

В рамках святкування в бібліотеці з 23 по 30 липня демонструється книжкова виставка

«Свіча добра і вічної любові» та 26 липня проведено екскурс в історію Київської Русі, адже християнство є однією з найпоширеніших релігій світу. Завдяки представленим матеріалам, користувачі дізналися про те, що хрещення сприяло об’єднанню Русі в єдину феодальну державу, дало поштовх розвиткові економіки, освіти, духовності й культури. Навіть перші бібліотеки були створені при церквах, де зберіглося тисячі рукописних книг.

Завдячуючи цьому, до нашої сучасності дійшла історія хрещення далекого 988 року

 

26 липня - 90 років від дня народження Івана Дзюби (1931 ), українського літературознавця і публіциста, правозахисника

До ювілейної дати Івана Дзюби у читальній залі з 22 по 28 липня буде організовано і презентовано виставку – персоналію 

«Національна ідея Івана Дзюби».

Іван Михайлович народився у селі Миколаївка на Донеччині; був свого часу інтелектуальним лідером шістидесятницького руху. Його найвідоміша книга «Інтернаціоналізм чи русифікація?» вийшла багатьма мовами. Після виходу цього видання у 1965 році, радянська влада звинуватила автора у написанні «пасквіля на радянську дійсність» та розпалюванні українсько-російської ворожнечі.

Вийшовши після засудження на волю, згодом, дисидент - Іван Дзюба стає літературним критиком та літературознавцем: у 70 –х роках Дзюба - член редколегій наукових часописів «Київська старовина», «Слово і час» «Євроатлантика»; у 90 – х роках– Головний редактор журналу «Сучасність».

У 2001 році йому присвоєно звання Героя України.

             

З метою популяризації творів Івана Дзюби та об’єднання українців навколо ідеї національного відродження, пропонуємо довідкові видання, книжкові часописи та збірки ювіляра.

За його словами: «Національна самокритика – це те, чого нам сьогодні бракує. Гостра, нещадна, але раціональна, зважена самокритика є основою всілякого національного оздоровлення і реальних національних надій. Інакше руху вперед, інтелектуального і морального руху, у нас не буде».

Іван Дзюба – реаліст, який усвідомлює, що народ повинен бути обізнаним і свідомо приймати участь у розвитку суспільства, він визнає, що, на жаль: «Чесно кажучи, мені інколи прикро: пишеш-пишеш, стараєшся щось сказати, а воно буває не почуте, не прочитане»…

 

21липня - 115 років від дня народження Олени Теліги (1906-1942), української поетеси, політичної діячки

22 лютого 1942 року у Бабиному Яру прирекли до страти Олену Телігу. В камері, де вона перебувала, знайшли напис, зроблений її рукою: «Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга». А зверху над цими словами було викарбовано стилізований під меч тризуб.

Її порівнювали з Лесею Українкою, вона була такою ж мужньою, принциповою, впевненою у кращому майбутньому України. Це, звісно, відбивалось на творчості поетеси.

Відеосюжет: «Життя, як спалах на світанку» присвячуємо пам’яті полум’яної патріотки – Олені Іванівні Телізі

            У когорті славних імен

Є на карті Києва місцевість за назвою Караваєви Дачі…

Мало хто з киян знає, що назва, колись далека околиця міста, пов’язана з іменем одного із засновників вітчизняної хірургії, талановитого хірурга й офтальмолога - Володимира Караваєва, який посів чільне місце у славетній плеяді видатних діячів медицини. Того часу побутувала приказка : «До Києва сходити - Богу помолитися й Караваєву поклонитися»…

До 210 - річчя від дня народження знаменитого клініциста, відомого вченого пропонуємо відеопрезентацію

«Світоч європейської хірургії. Володимир Караваєв»

«Початок великої битви»

11липня – 80 років початку героїчної оборони Києва від нацистських загарбників

З перших днів Вітчизняної війни (яка є складовою Другої світової), столиця України стала прифронтовим містом. Вже на світанку 22 червня Київ бомбила ворожа авіація та всупереч планам гітлерівського командування, місто – герой на Дніпрі відбивало атаки.

З 11 липня 1941 року розпочалася героїчна оборона Києва, яка тривала 72 дні до 19 вересня 1941…

З німецької сторони в битві брала участь група армій «Південь» під командуванням генерал – фельдмаршала Рундштедта, 2 – га танкова група та 2 –га армія з групи армій «Центр». З радянської сторони - війська Південно – Західного фронту під командуванням генерал – полковника Михайла Кирпоноса, Пінська флотилія під командуванням контр – адмірала Дмитра Рогачова, під загальним керівництвом Маршала Радянського Союзу Семена Будьоного.

З 23 по 29 червня в районі Луцьк-Броди-Рівне відбулась найбільша танкова битва початкового періоду війни, в якій взяли участь близько 2 тисяч танків. У ході цієї битви радянські війська затримали просування противника до Києва на тиждень, але, на жаль, спинити його не змогли. Гітлерівцям вдалося прорвати оборону радянських військ на рубежі кордону в районі Новоград-Волинського. 9 липня вони захопили Житомир, а 11 липня підішли до річки Ірпінь, за 15 км. на захід від Києва, створивши безпосередню загрозу столиці України.

Перед військами Південно-Західного фронту було поставлено завдання спинити наступ німецьких військ.

З цією метою 10 липня 5-а армія під командуванням генерала Потапова почала контрнаступ з району Коростеня на південний захід і південь – на Новоград-Волинський і Житомир, а 6-а армія під командуванням генерала Івана Музиченка ще 9 липня завдала контрудару по Бердичеву і Житомиру. Тривалі, кровопролитні бої провалили спробу німців одразу захопити Київ.

Біля 200 тисяч киян влилося до лав Червоної Армії, 90 тисяч – у народне ополчення (19 загонів) і винищувальні батальйони (13 батальйонів)- загальною кількістю 32 805 осіб. На заводах і фабриках вироблялася бойова техніка, боєприпаси, ремонтувалася зброя. У тилу ворога на Київщині розгорнули боротьбу 20 партизанських загонів. Разом з воїнами Південно-Західного фронту вони в першій половині серпня 1941 року спромоглися зупинити ворожий наступ на Київ. Стійкість і героїзм киян змусили гітлерівське командування відмовитись від плану швидкого захоплення міста. Втративши 100 тисяч солдатів й офіцерів, німецька армія призупинила наступ.

Наприкінці липня – на початку серпня бої на Південно-Західному фронті відновилися з небаченим напруженням. Оборона Києва гальмувала дії противника на центральній дільниці радянсько-німецького фронту, Південно-Західний фронт загрожував правому флангу групі армій “Центр”, що рвались до Москви. У цих умовах німецько-фашистське командування нанесло удар по флангу Південно-Західного фронту, глибоко обійшовши його війська з тилу і поступово захоплюючи один за другим українські міста.

10 вересня розпочали форсування Дніпра.

У ніч на 15 вересня німецькі війська у районі Лохвиці з’єдналися, замкнувши кільце оточення, в яке потрапили 5-а, 37-а, 26-а, частини 21-ї та 38-ї армій і окремі частини фронтового підпорядкування, штаб і Військова рада Південно-Західного фронту. Тільки 17 вересня Ставка дозволила залишити Київ.

19 вересня, після відходу радянських військ, гітлерівці зайняли місто.

У результаті Київської оборонної операції загинули командуючий Південно-Західним фронтом генерал-полковник Михайло Кирпонос, член Військової ради секретар ЦК КП(б)У Михайло Бурмистенко, начальник штабу фронту генерал Василь Тупиков та багато інших командирів і політпрацівників. Південно-Західний фронт втратив від 500 до 665 тисяч осіб , понад 1760 тисяч одиниць вогнепальної зброї, 411 танків і САУ, 28 419 гармат і мінометів, 343 бойових літаків.

Залишивши Київ, радянські війська не змогли організовано відступити.

Без управління, розшорошені, вони діяли невеликими групами: 37-ма армія опинилася в двох районах: один — в 40-50 км на південний схід, другий — в 10-15 км північно-східніше від Києва. Вона змогла протриматися до 23 вересня. Пирятинська група з військ 5 і 21 армій трималася до 25 вересня. У районі Оржиці найдовше — до 26 вересня билися залишки 26 –ї армії.

Згодом генерал-полковник німецької армії Гайнц Гудеріан у своїх мемуарах згадує:

«Бої за Київ, безсумнівно, стали великим тактичним успіхом. Але питання, чи мав цей тактичний успіх також і велике стратегічне значення — залишається під сумнівом. Тепер все залежало від того, чи вдасться німцям досягти вирішальних результатів ще до початку зими, чи, краще, до початку періоду осінніх злив. Однак запланований наступ з ціллю затиснути Ленінград в тісніше кільце — було вже призупинено».

Про 72-денну оборону Києва в підручниках з історії Великої Вітчизняної війни згадок мало…

Катастрофа Південно-Західного фронту стала наслідком некомпетентного керівництва Сталіна і повністю підпорядкованій йому Ставки Головнокомандування. Хоча оборона Києва закінчилася трагічно, вона мала велике політичне і віськово-стратегічне значення. Радянські війська більшьш ніж на два місяці затримали просування гітлерівців на схід, на Лівобережну Україну і Донбас, що дало можливість евакуювати до тилу багато людей, підприємств, цінного майна і виграти час для мобілізації сил.

Героїчна оборона Києва значною мірою сприяла зриву планів бліцкригу фашистської Німеччини що до швидкого захоплення територій Радянського Союзу, зокрема, її столиці - Москви та “блискавичне” завершення війни…

Ми пам'ятаймо! Вічна Слава героям – оборонцям!

Використаня джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki

https://svyat.kyivcity.gov.ua/news/7851.html

http://www.territoryterror.org.ua/uk/resources/calendar/details/?newsid=608

«Світла особистість української літератури – Валентин Чемерис»

8 липня - 85 років від дня народження Валентина Чемериса (1936-2016), українського письменника

Бережи свою чашу терпіння для кращих часів

Валентин Чемерис

Український письменник – Валентин Чемерис родом з Полтавщини, народився у селі Заїнчинці. По закінченні школи 1954 році працював на металургійному заводі ім. Комінтерну. Згодом, у 1971 році, закінчив літературний інститут ім. О. М. Горького (Москва) та працював у редакціях обласних газет, Дніпропетровському видавництві «Промінь».

За твори з історії України „Фортеця на Бористені” та „Ордер на любов” автору у 2008 році присуджена Міжнародна премія Українського козацтва - «Лицарське перо»; у 2009 році - літературна премія ім. Івана Мазепи за історичний роман про гетьмана Петра Дорошенка - «Без права повернення».

У читальній залі бібліотеки

з 7 по 15 липня демонструватеметься виставка – портрет «Світла особистість української літератури – Валентин Чемерис» на якій представлені відомі твори письменника. В ході презентації користувачі дізнаються про життєвий й творчий шлях автора з видань:

«Смерть Атея» (2008, 2011), «Ордер на любов» (2010), «Марина — цариця Московська» (2014), «Трагедія гетьмана Мазепи» (2015); романи-ессе: «Ярославна» (2013), «Ваші пальці пахнуть ладаном» (2015), «Приречені на щастя» (2021)…

Скіфський період історії нашої землі сьогодні не можливо уявити без роману «Ольвія», в якому прозаїк вперше художньо змалював життя того часу.

Валентин Чемерис один із тих авторів , які не забувають про читача; його твори позначені інтригою, насичені “цікавинками”, несподіваним ходом сюжету тощо.

Його можна назвати, як зазначає В. Савченко, “найпродуктивнішим прозаїком Придніпров‟я і одним із найплодовитіших в Україні”

                   Шановні користувачі!

Доводимо до вашого відома, що міністерство охорони здоров’я України за підтримки міжнародних партнерів (USAID та ЮНІСЕФ Україна) реалізує загальнонаціональну інформаційну кампанію з вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID – 19, спричиненої короновірусом SARS – CoV -2.

Не ігноруйте небезпеку, подбайте про своє здоров’я і життя