У цім році на Херсонщині сапери витягли з-під завалів розбомбленої школи збірку творів найстарішого українського прозаїка Олександра СИЗОНЕНКА — почесного громадянина Миколаєва. Знахідка тепер у місцевому краєзнавчому музеї.
А в столичній бібліотеці ім. Максима РИЛЬСЬКОГО з цього приводу влаштували виставку найкращих книг письменника, який був свідком цілої історичної епохи.
Народився СИЗОНЕНКО 20 вересня 1923 року на Миколаївщині, в селі Новоолександрівка Баштанського району. Брав участь у ІІ світовій війні і отримав ордени і медалі, серед них — «За відвагу» і «За взяття Берліна».
СИЗОНЕНКО багато писав про війну і про море, випустив збірки оповідань, їхні назви дуже красномовні: “Далекі гудки” (1957), “В батьківському краю” (1959); нарис “Де народжуються кораблі” (1959).
СИЗОНЕНКО встиг попрацювати на суднобудівельному заводі, якому присвятив свою книжку «Корабели». Миколаївцям це слово сподобалося, і місто стали називати Містом Корабелів.
А в 1960-х роках на кіностудії імені Олександра ДОВЖЕНКА в якості директора фільму СИЗОНЕНКО зняв неполіткоректну стрічку «Тіні забутих предків». На презентації фільму в Києві його друзі-поети лаяли сталінщину і вимагали припинити репресії проти української інтелігенції. Сам фільм (екранізація однойменної повісті Михайла КОЦЮБИНСЬКОГО) здобув кілька призів на міжнародних фестивалях.
СИЗОНЕНКО удостоєний звань «Почесний громадянин Миколаєва» (2003) і «Почесний громадянин Баштанського району» (2010), а ще раніше, у 1984 році, отримав Шевченківську премію за трилогію «Степ», «Була осінь», «Мета»; також заслужив Літературну премію імені Юрія ЯНОВСЬКОГО.
Поради старого солдата СИЗОНЕНКА сучасній українській молоді:
«Шукайте скрізь, від початку до кінця правду.
Не вибирайте легких стежок та легких успіхів: вони заведуть на манівці. Готуйтеся долати труднощі з честю й достоїнством.
Якщо є щось святе на землі, то це перш за все мама і батько. І батьківська хата. І мамине слово.
Добрих людей на світі багато. Більше, ніж злих...»
.jpg)
