ЗУПИНИСЬ, СХИЛИ ГОЛОВУ...

               19 ТРАВНЯ — ДЕНЬ ПАМ`ЯТІ

 ПРО ПОЛІТИЧНІ РЕПРЕСІЇ

До Дня пам’яті про політичні репресії в бібліотеці ім.М.Т.Рильського відкрилася виставка «В ім’я правди», де представлені рідкісні видання початку 1990-х років. Книги надруковані в пору, коли зруйнувався СРСР, розсекретили архіви і світ побачив масштабні звірства Сталіна і його поплічників.

Григорій КОСТЮК у своєму дослідженні «Сталінізм в Україні» стверджує, що розгром української інтелігенції перевищував репресії проти інших народів СРСР. Під прес потрапили як колишні діячі УНР і активісти різноманітних партій, так і радянські партійні і воєнні діячі. Масово знищувалися інженери і лікарі, художники і письменники, актори і режисери, чимало науковців. У 1937-1938 рр. національні республіки були незадоволені новою лінією Москви (на тотальну русифікацію), тож для показового покарання Сталін обрав Україну – як найбагатшу і найчисельнішу після Росії республіку.

Радянська влада, як правило, приховувала свої злочини, усіх вбитих без суду і слідства ховали у братських могилах. Лише у землі Биківнянського лісу, що на північно-східній околиці Києва, лежить від 20 до 100 тисяч осіб, і це найбільше в Україні кладовище сталінських жертв. Тіла розстріляних привозили сюди вантажівками, скидали у завчасно вириті ями, прикидали вапном і грунтом.

Інформацію про Биківню поширили ще в Радянській Україні художниця Алла ГОРСЬКА і поет Василь СИМОНЕНКО, які й самі пізніше були вбиті за нез`ясованих обставин.

Серед похованих в цьому лісі – київський етнограф Ніна ЗАГЛАДА, яка досліджувала культуру Центральної України, збирала унікальний для історії матеріал. У 1934 році за експедицію у Полісся, яке ще не відійшло від Голодомору, колеги донесли на неї. Мовляв, зневажає Радянську владу, тож, мабуть, готує замах на товариша Сталіна. Чотири роки Ніна жила в тривозі, прислухаючись до звуку моторів на вулиці – чи не за нею їде «чорний воронок»? У 1938 році її таки схопили і рішенням сталінської трійці розстріляли.

 У катів з Київського УНКВС, які безпосередньо складали розстрільний лист, жодної підстави для смертної кари Ніні ЗАГЛАДІ так і не знайшлося. Якщо всім іншим 12 «ворогам народу» підібрали такі-сякі звинувачення – той націоналіст, цей петлюрівець, а он той заколотник і контрреволюціонер – то про 42-річну науковицю написали лише, що вона «українка».

Більше про ті трагічні події можна дізнатися в Національному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили».

Джерела:

 Винниченко І.І. Україна 1920-1980-х: депортації, заслання, вислання. – Київ: «Рада», 1994 

Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки. – Київ: «Либідь», 1991

Костюк Г.О. Сталінізм в Україні (Генеза і наслідки). – Київ: «Смолоскип», 1995

Сидоренко О.І. Репресоване «відродження». – Київ: «Україна», 1993

https://bykivnia.org.ua/storinkamy-bykivnianskoho-martyroloha-leonila-nina-zahlada/