22.06 – День Скорботи
«Не клекочуть фронти,
п’ятий українець загинув, був замордований або пропав без вести.
Фашистська авіація з першого дня війни (22 червня) бомбила столицю України – Київ, який героїчно оборонявся до 19 вересня 1941 року, у так званому Київському котлі – великомасштабній битві Червоної Армії і Вермахту.
Загалом, протистояння між Німеччиною та СРСР на теренах України не припинялося вподовж 40 місяців, - із них, протягом 35 місяців, відбувалися активні бойові дії і проведено 29 із 76 стратегічних наступальних операцій.
Наша країна серед радянських республік й усіх країн світу зазнала найбільших втрат: за різними оцінками загинуло від 8 до 10 мільйонів осіб, з них цивільного населення близько 5 мільйонів, а 2,2 мільйона людей було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.
Наш священний обов’язок – зберігати пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні; тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму.
Важливим є ознайомлення з життєписами людей, що пройшли справжнє пекло бо це – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників
«Не клекочуть фронти,
Не димляться руїни,
Не тривожать гармати
Дітей наших сни.
Тільки рани болять
І ми в спогадах линем
До минулих атак,
В саме пекло війни»
У День Скорботи, 22 червня, громадяни України віддають честь і шану батькам, дідам і прадідам, які з перших днів німецько – фашистської навали прийняли на свої плечі страшне лихоліття Другої Світової війни.
Багато хто з воїнів не повернувся, залишившись навіки на полі брані. А кому доля подарувала життя і, пройшовши всю війну, ветерани розповідали про неї, згадували побратимів і завжди бажали миру і чистого неба над головою, адже кожний
п’ятий українець загинув, був замордований або пропав без вести.
Другу світову війну (01.09.1939 – 02.09.1945), як найжахливішу трагедію, згадує не тільки Україна, а весь світ, адже у цьому найкривавішому, глобальному конфлікті , за різними оцінками, загинуло від 50 до 85 мільйонів людей.
Учасники війни ціною життя, проявляючи мужність і відвагу, показуючи приклади виключного героїзму, захищали майбутні покоління від тотального знищення.
А 22 червня 1941 року, для наших співвітчизників - Велика Вітчизняна війна горем і болем увірвалась в кожну українську домівку, кривавою стрічкою пронизала кожне серце, душу, долю.
Попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю із СРСР, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря
Треба пам’ятати, що німецько – радянська війна 1941 – 1945 років є складовою, але основною частиною Другої світової війни і основний театр бойових дій розвернувся саме на території СРСР, а залежність обох воюючих сторін від українського економічного, сировинного потенціалу, людських ресурсів зумовила вкрай безкомпромісний, гранично – кривавий характер подій на нашій території.
Загалом, протистояння між Німеччиною та СРСР на теренах України не припинялося вподовж 40 місяців, - із них, протягом 35 місяців, відбувалися активні бойові дії і проведено 29 із 76 стратегічних наступальних операцій.
Наша країна серед радянських республік й усіх країн світу зазнала найбільших втрат: за різними оцінками загинуло від 8 до 10 мільйонів осіб, з них цивільного населення близько 5 мільйонів, а 2,2 мільйона людей було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.
Наш священний обов’язок – зберігати пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні; тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму.
Важливим є ознайомлення з життєписами людей, що пройшли справжнє пекло бо це – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників
Немає коментарів:
Дописати коментар