30 січня виповнюється 95 років від Дня народження улюбленого дитячого письменника Всеволода Зиновійовича Нестайка. Доробок письменника складає понад сорок книг, які письменник написав за свою п’ятидесятирічну авторську кар’єру.
В бібліотеці ім. М.Т.Рильського презентували книжкову виставку та проводились голосні відеочитання (проєкт "Літературний орієнтир").
У 1933 році хлопчик разом
з матір’ю переїжджає у Київ. Через вісім років починається Друга Світова війна
і родина залишається в окупованому німецькими військами місті. Він згадував, що
йому на той момент було одинадцять
років і він вперше відчув себе дорослим.
Марія Іванівна, мати Всеволода вчителька за покликанням, проводить навчальні курси для дітей, які
залишилися у Київі. Можливо, завдяки цьому, після
закінчення війни Всеволод
зразу ж пішов у шостий клас
і потягнувся всією душею до книг про пригоди та мандри.
Нестайко закінчує школу у
1947 році із срібною медаллю і поступає у київський університет ім. Т. Г.
Шевченко, на слов’янське відділення філологічного факультету.
У 1950 році юний студент - Всеволод Нестайко починає
працювати літредактором-коректором у відомому українському журналі «Барвінок»,
що був на той час одним із найбільш
визнаних
видань для дітей в країні. У журналі існувала своя літературна творча компанія:
Максим Рильський, Павло Тичина, Оксана Іваненко, Юрій Яновський та інші автори.
У 1956 році виходить перша збірка оповідань Всеволода Зіновійовича під назвою «Шурка і Шурко». Але найбільш знаменитою та улюбленою читачами вважається трилогія книг Всеволода Нестайка - «Тореадори с Васюківки», яку він написав і видав окремо в період з 1963 до 1970 року. Згодом видавництво «Веселка» у 1972 році надрукувало три повісті однією книгою: «Пригоди Робінзона Кукурузо», «Незнайомець з тринадцятої квартири» та «Таємниця трьох невідомих».
Численні книги Всеволода Нестайко перевидавалися безліч разів, їх переклали на дванадцять світових мов, за творами створили фільми. Автор отримав літературні премії імені Лесі Українки, імені Миколи Трублаїні, у 2012 році відзнаку «Золотий письменник України» та ін.
На жаль, Нестайко довгий час страждав на цукровий діабет. Сердце майстра слова перестало битися 16 серпня 2014 року.
«А коли я став
по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутися назад у
дитинство – догратися, досміятися, добешкетувати… Вихід був один – стати
дитячим письменником. Так я і зробив. І, памя’ятаючи своє невеселе дитинство, я
намагався писати якомога веселіше», -
розповідав улюблений дитячий письменник Всеволод Зіновійович Нестайко і був без
сумніву правий.
Ми раді, що диті досі читають книги Всеволода Нестайко.
Текст: Вікторія Марченко, бібліотекар І категорії.
Немає коментарів:
Дописати коментар