«Час і досі не загоїв рану: цей одвічний біль Афганістану»

« Час і досі не загоїв рани…» 

(Афганській війні 1979-1989 рр. присвячується)

17 лютого 2014 року до 25 річниці виведення радянських військ з Афганістану,  на базі гімназії №59, у 9-в класі бібліотекарем Липович Ксенією Анатоліївною була проведена патріотично-виховна година «Час і досі не загоїв рану: цей одвічний біль Афганістану»

Розпочався захід з бесіди про те, що важкі роки війни в Афганістані не забути, не викреслити з життя наших земляків, неможливо загоїти душевні рани сімей, котрі втратили своїх синів, братів, чоловіків, коханих, батьків – свою надію, своє майбутнє. Незважаючи на те, що минуло 25 років з дня виведення останніх військових частин з Афганістану, рани, які залишила війна не загоїлись.

Багато горя, бід і страждань принесли нашому народу ці дев’ять років і п’ятдесят один день жорстоких битв в чужому краю. Але й там, у далекому Афганістані, радянські воїни проявили найкращі людські якості: мужність, стійкість, благородство (яких так не вистачає в наш час більшості юнакам). У неймовірно важких умовах бойового життя, далеко від дому, щогодини наражаючись на небезпеку, а часом і на смерть, вони зберегли вірність військовій присязі, військовому і людському обов’язку.

Далі бібліотекар розповіла школярам, що в афганській війні загинуло близько 15 тисяч осіб, із них 3,5 тисячі – жителі України. Чимало полягло зовсім юних хлопчаків на кам’янистій афганській землі. З України в Афганістан було направлено більше 160 тисяч чоловік. Не повернулися додому з війни 3360 воїнів, із яких 3280 загинули, а 80 пропали без вісті та потрапили в полон. 2 729 матерів втратили своїх синів, 505 молодих жінок стали вдовами, а сиротами – 711 дітей. Понад вісім тисяч військовослужбовців отримали на війні важкі поранення, а 3 560 стали інвалідами. Сьогодні в Україні живе близько 150 тисяч учасників війни в Афганістані.

Кожна пора породжує своїх героїв. Але ратний подвиг у всі часи стояв на високому моральному п’єдесталі, вінчаючи собою кращі якості людини-громадянина, патріота.

Учні небайдуже і з повагою сприймали доповідача, зацікавлено слухали та активно підтримували дискусію.

Присутні – 23 особи