24 травня -110 років від дня народження Михайла Стельмаха (1912 -1983), українського прозаїка
Його появі передувала напрочуд романтична історія зустрічі в одеській церкві робітника та служниці-сироти – це було кохання з першого погляду, і Панас Стельмах просив руки своєї обраниці Ганни у… її роботодавців-німців – адже ніяких ближчих претендентів на роль родичів не знайшлося…Новоспечена родина повернулася на батьківщину чоловіка – у Дяківці Подільської губернії. Тут і народився Михайлик. Проте через деякий час довелося знову їхати до Одеси, і остаточне повернення до Дяківців відбулося тоді, коли Михайликові виповнилося вісім років. Любов до Одеси Михайло Стельмах проніс крізь усе життя, проте своєю батьківщиною все-таки вважав Дяківці…
Михайло Стельмах пройшов всю війну. Бойові побратими згадують, що він нічого не боявся – завжди рвався на передову. Після другого поранення Стельмаха хотіли комісувати, але він знайшов обхідний шлях повернення на фронт – уже не в якості артилериста, а як кореспондент газети першого Українського фронту «За честь Батьківщини». При цьому він, як справжній українець, вважав війну катастрофою – адже серце «селянського сина» не може не стискатися при вигляді спалених хат…
Звісно, з талантом треба народитися, а техніку все одно доведеться шліфувати… Стельмахові пощастило з літературними вчителями: у 1939-1940 роках він потрапив на письменницькі курси при Спілці письменників України – ті «інженери людських душ», яким удалося пережити 37-38 роки, наставляли творчу молодь на шлях істинний…
1941 року побачила світ його дебютна поетична збірка «Добрий ранок» із передмовою Максима Рильського.
Одержавши у 1961 року Державну премію за трилогію «Хліб і сіль» (1959), «Кров людська – не водиця» (1957), «Велика рідня» (1949-1950), Михайло Стельмах використав її грошовий еквівалент на будівництво школи у рідних Дяківцях… У кращі часи тут навчалося близько 600 учнів…
Цікаво, що вважати Михайла Стельмаха дисидентом було б трохи голосно, проте у його творах чимало антирадянського. Стельмах не боровся з системою, а співіснував з нею, одержуючи премії і пропускаючи повз вуха звинувачення у націоналізмі та куркульській апологетиці. Він використовував силу системи проти самої системи – так само роблять борці стилю айкідо – і це було набагато ефективніше, ніж відкритий протест.
До ювілейної дати письменника в бібліотеці організовано виставку – персоналію «Стельмах: літературне айкідо подільського одесита», яка зацікавила відвідувачів цікавими фактами з життя та творчості письменника
Немає коментарів:
Дописати коментар