«Минуле з гірким присмаком»

15 травня – День Пам’яті жертв політичних репресій

День пам'яті жертв політичних репресій — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня. Відзначається згідно  Указу Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування пам’яті жертв політичних репресій.

За підрахунками деяких істориків, 80 мільйонів людей було б в Україні нині, якби не репресії та голодомори за радянської влади. Політичні репресії - розкуркулення, депортації, "зачистки" серед науковців, письменників, церковних діячів, військовиків, - призвели не лише до кількісних втрат, але й вплинули на світогляд нації.

"Найголовніше зараз Україна. Поставити собі за мету перетворити Україну в найкоротший термін у справжню фортецю СРСР; у дійсно зразкову республіку. Грошей на це не шкодувати", - писав Йосип Сталін у листі до партійного керманича Лазаря Кагановича у серпні 1932 року. Писав тоді, коли в Україні розгортався голод нечуваних масштабів.

Продовольство - це зброя

Від початку радянської влади - це був другий голод. За десять років до того громадянська війна, червоний терор з гаслом "Грабуй награбоване", що супроводжувалися конфіскацією урожаю у селян, викликали продовольчу кризу

Її наслідком стала втрата життя півтора мільйона українців, що померли від голоду та пов'язаних з ним хворобами. Більшовики вимушено взяли перерву у політиці "диктатури пролетаріату". Як виявилося, ненадовго. Вже у 1929 році, на дванадцяту річницю більшовицької революції, Йосип Сталін оголосив масову колективізацію, яка мала б остаточно покінчити зі старим селом.

Репресивна політика розкуркулення - конфіскація господарств та реманенту, вилучення зерна і праця в колгоспах за трудодні - викликала шалений спротив, нагадувала селянам кріпосне право із комуністичною партією в ролі поміщиків.

Під час Голодомору СРСР експортував три з половиною мільйонів тонн зерна на Захід. Водночас понад чотири мільйони українців померло.

Втретє війну проти селян оголосили у 1946 році. Від спустошених війною сіл, що на доважок постраждали від посухи, вимагали за будь-яку ціну виконання "плану збору" урожаю.

                 Репресії на зміну українізації

Паралельно із колективізацією політичні репресії більшовики розпочали проти української інтелігенції. Проголошений раніше курс на "українізацію" - залучення до управління місцевих кадрів, впровадження української мови у мистецтві, науці та шкільництві - згорнули.

У 1930 році відбувся сфабрикований процес над так званою "Спілкою визволення України". На лаві підсудних опинилися науковці, письменники, педагоги, студенти, лікарі. Метою процесу було довести співпрацю обвинувачених в інтересах Польщі, обґрунтувати майбутні політичні переслідування.

Невдовзі репресували майже половину членів та кандидатів у члени Спілки радянських письменників України.

Більшовики також розгромили Всеукраїнську академію наук - найбільше постраждали історики: 170 із 184 репресованих вчених представляли різні галузі історичної науки, - підрахував Михайло Кузьменко.

Третя революція більшовиків - Великий терор

Апогеєм політичних репресій радянської влади став Великий терор 1937 - 1938 років.

По кожному регіону Москва визначала "ліміти" - кількість людей до страти або таборів. Втім, ці ліміти неодноразово збільшували, подекуди з ініціативи самих виконавців, що, як і всі радянські функціонери, прагнули будь-що перевиконати завдання. Зокрема, для проведення операції проти куркулів квоту на страту у 8 тисяч осіб на прохання українських співробітників НКВС збільшили до 26 тисяч осіб.

Під час Великого терору в Україні засудили 198 тисяч осіб, з яких 122 тисячі - стратили. У таборах ГУЛАГу станом на 1939 рік перебувала 181 тисяча українців із 1,3 мільйона ув'язнених.

Якщо більшовицька революція 1917 року змінила політичний лад, колективізація призвела до нового економічного устрою, то Великий терор став третьою революцією у мізках, - висновує Тімоті Снайдер.

Радянська влада проти ОУН та УПА

Репресії продовжувалися і під час війни. З-поміж людей, які потрапили під німецьку окупацію, зокрема жителів Західної України, формували погано озброєні штурмові частини приречених на смерть.

Потім цих військових підганяли на позиції загороджувальні загони військ НКВС. Ці частини брали участь в операціях на теренах Прусії, Німеччини. У підсумку 80% мобілізованих із Західної України загинули.

Радянська влада відкрила фронт проти українського підпілля - внутрішні війська НКВС воювали з повстанцями, а сім'ї учасників ОУН та УПА депортували на Схід.

Щоб викорінити опір радянській владі, агенти спецслужби переглядали шкільні журнали передвоєних років, коли Західна Україна входила до складу Польщі, і на свій розсуд складали списки "потенційних ворогів".

Після смерті Йосипа Сталіна, ліквідації мережі таборів ГУЛАГ, репресії перестали бути масовими і набули цілеспрямованого характеру. Їхніми жертвами стали дисиденти, правозахисники та окремі "інакодумці".

Отже, радянські репресії зачепили майже всі верстви населення, але найбільше - селянство. Це знищило етнооснову, з якої у ХХ столітті поруч з європейськими могла б сформуватися модерна нація

Більш детальніше ви дізнаєтесь за посиланнями:

https://uk.wikipedia.org/wiki/
https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/
https://www.bbc.com/ukrainian/blog-history-48325865
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3026390-v-ukra

Прес – реліз підготувала завідувач бібліотекою ім. М. Т. Рильського Тамара Пономарьова