«Курбас: нові світи»

25 лютого -135 років від дня народження Леся Курбаса (1887–1937), українського режисера, актора, драматурга

Літературознавець Юрій Лавріненко про Леся Курбаса: «Його велич у тому, що він один за 15 років виконав роботу, яку в інших культурних народів довершують кілька генерацій режисерів».

І, дійсно, 31 річного Леся Курбаса називали генієм новаторської режисури, вважали фундатором нового українського театру адже його вклад у розвиток модерного театру прирівнюють до вкладу видатних європейських режисерів. Хоча, через сталінський режим йому не вдалось повністю реалізувати свій потенціал. Лесь став одним із найяскравіших представників Розстріляного відродження і загинув далеко за межами України…

Лесь Курбас, справжнє ім’я - Олександр – Зенон народився на Львівщині у містечку Самбір у родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів. До речі, Курбас – це сценічне прізвище, а справжнє Янович.

Вступив до демократичного театру Садовського у мысты Киэвы та працював там у ролы актора та режисера.

Лесь навчався в Тернопільській гімназії, згодом – у Львівському університеті, де брав активну участь у громадському житті, боротьбі за українізацію університету. На знак протесту проти політики полонізації перевівся до Відня, який був на той час одним із найбільших осередків світової культури. Там навчався на філософському факультеті, слухав лекції зі славістики, захопився театральним експериментаторством, закінчив драматичну школу при Віденській консерваторії.

Повернувшись на Галичину, у 25 років Лесь Курбас почав працювати в гуцульському театрі Гната Хоткевича, через півроку – у «Руській бесіді», в складі якої свого часу виступали Лесеві батьки. Грав у фарсах, оперетах, операх, виступав проти рутини старих театрів. Він прагнув показати сучасну західноєвропейську драматургію, а також хотів ставити морально-психологічні та філософські твори Лесі Українки, Олександра Олеся, Володимира Винниченка.

1915 року в Тернополі Лесь Курбас заснував перший стаціонарний український професійний театр «Тернопільські театральні вечори». Через два роки на запрошення видатного актора та режисера Миколи Садовського (Тобілевича) Лесь Курбас переїздить до Києва.

У столиці головну увагу й енергію він зосередив на режисерській діяльності: організував студію, з якої виріс згодом «Молодий театр». Його «кістяк» склали учні драматичної школи Миколи Лисенка. Цей театр став платформою пошуків нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. Режисер знав вісім мов, але при цьому, принципово, не вивчив російської.

1919 року «Молодий театр» було об’єднано з Першим театром Української Радянської республіки імені Тараса Шевченка, де головним режисером став Лесь Курбас.

Того ж року ним створено Державну українську музичну драму, а вже влітку 1920-го – «Кийдрамте» (Київський драматичний театр).

У березні 1922 року Лесь Курбас заснував Київське мистецьке об’єднання «Березіль» як своєрідний творчий, виховний, дослідно-експериментальний і культурно-громадський центр, який ставив перед собою завдання якнайскоріше здобути Україні мистецьку суверенність на рівні з європейськими націями. Через чотири роки театр переїхав до Харкова (тодішньої столиці Української РСР). Цей період розпочався із невдалої прем’єри п’єси «Золоте черево» бельгійського драматурга Фернана Кроммелінка. Курбас не врахував естетичні смаки русифікованого харківського глядача, звиклого до традиційних театральних форм.

У Харкові Курбас познайомився з Миколою Кулішем і поставив його п’єси «Народний Малахій» (1928 рік) і «Мина Мазайло» (1929 рік), які були нещадно розкритиковані більшовицькою владою. 1929 року розгорнулася широка театральна дискусія навколо п’єс Миколи Куліша і їх сценічного втілення в «Березілі», яка за участі Державного політичного управління УРСР перетворилася на кампанію цілеспрямованого цькування обох митців.

5 жовтня 1933 року, за вказівкою влади, Курбас був відсторонений від керівництва «Березілем» за націоналізм, формалізм, відрив від радянської дійсності і російського театру. Наступного дня він виїхав до Москви ставити там за Шекспіром «Короля Ліра». Проте, вже 26 грудня 1933 року, був заарештований і ув’язнений за звинуваченнями в участі у контрреволюційно-терористичній організації (Українській військовій організації) і за намір убити 2-го секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. Після тривалих «допитів», 10 березня, Лесь Курбас підписав протокол про те, що він є «контрреволюціонером».

У квітні 1934 року в Харкові відбувся суд, який, посилаючись на отримані під час слідства «зізнання» Курбаса, засудив його до п’яти років ув’язнення. Покарання відбував на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу. Збереглися відомості, датовані 16 листопада 1934 року, про реєстрацію Курбаса в таборі на Медвежій Горі (Карелія, РФ). Там працював театр на 300 місць для вільнонайманих працівників і в ньому Лесь поставив кілька п’єс.

1936 року його перевели на Соловки. Там він створив театр і поставив «Аристократів» Миколи Погодіна й «Учня диявола» Бернарда Шоу. Наприкінці 1936 року по етапу потрапив на острів Анзер, де також був театр, розташований в колишній церкві. Курбас поставив у ньому «Маленькі трагедії» Олександра Пушкіна. Улітку 1937 року особлива трійка Управління НКВС Ленінградської області засудила одним списком 1825 осіб Соловецької тюрми особливого призначення до смерті. У списку значилося й прізвище Леся Курбаса…

Остання робота режисера, поставлена на засланні – вистава «Інтервенція»

«Якщо є Лесь Курбас – є український театр. Є Україна».

Завдяки Лесю Курбасу, наше сценічне мистецтво починало перетворюватись в істино естетичне, відкривши коло героїв, тем, прийомів, до того часу просто недоступних».

Митець синтезував національні традиції українського театру з найновішими формами європейського, його мистецькі пошуки виросли на ґрунті Української революції 1917–1921 років та її продовження в культурному Ренесансі 1920-х початку–1930-х років. Високоосвічений та різноплановий діяч справив неперевершений вплив на Павла Тичину, Миколу Хвильового, Олександра Довженка.              

Окрім того, заклав основи вітчизняної акторської і режисерської школи, сказав вагоме слово в кінематографі, відкрив світові видатного драматурга Миколу Куліша, великих акторів – Амвросія Бучму, Мар’яна Крушельницького, Валентину Чистякову, Дмитра Мілютенка, Йосипа Гірняка, Наталію Ужвій

Використані джерела до прес релізу

Лесь Курбас 1906 – 2016:бібліографічний довідник/Публ.б- ка ім. Лесі Українки для дорослих; упорядник Леонід Криворучко.- Київ: «Видавництво «Фенікс», 2016.- 224 с.

КорнієнкоН. Ленсь Курбас: репетиція майбутнього.- Київ: Либідь, 2007.-328с.
https://dovidka.biz.ua/les-kurbas-tsikavi-fakti
https://vsviti.com.ua/ukraine/67425

https://inlviv.in.ua/lviv/les-kurbas-genij-rezhysury-yakyj-hotiv-zastrelytys-cherez-kohannya-ta-pivzhyt