"Табори смерті - геноцид проти людства"

11 квітня - Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів

Перші концтабори для населення облаштовували британці під час англо-бурської війни (1899 – 1902) , їх приклад швидко почали наслідувати й інші держави.

Система концтаборів у Німеччині виникла у 1933-1934 роках як рішення боротьби із супротивниками нацистського режиму, і їх першими бранцями стали члени КПН та СДПН. На середину 1933 року кількість ув’язнених сягала 26789 осіб, але до 1937 року ця цифра зменшилась у 8 разів. Приблизно в той час німецькі євреї вперше зазнали репресій з єдиної провини – національність.

З початком Другої світової війни система концтаборів була розширена. За дротом опинилось мирне населення з окупованих територій, радянські військовополонені, члени Руху Опору, роми, свідки Йогови.

Навесні 1941 року розпочалась кампанія масових вбивств ув’язнених – непрацездатних, радянських командирів і політпрацівників. На теренах Східної Європи, в основному в Польщі з’являються так звані «табори смерті», «фабрики смерті», єдиною метою яких було методичне знищення європейських євреїв.

До середини січня 1945 року в таборах налічувалось приблизно 37 000 охоронців-чоловіків та 3500 жінок.

В результаті військових операцій по звільненню територій , окупованих нацистською Німеччиною, - розпочалась ліквідація таборів, і на літо 1944 року функціонувало тільки 15 головних катівень із 700 000 ув’язненими. Але на кінець 1945 року майже половина загинула з причини нелюдських умов утримання , розстрілів охороною або під час «маршів смерті».

Всього через адську машину таборів з 1939 по 1945 роки пройшло 2, 5 млн. людей(!), над більшістю з яких проводили медичні досліди та експерименти : з близнюками, з малярією, різними газами, отрутами, стерилізацією тощо.

Все людство знає або чуло про найвідоміші табори , такі як Дахау, Аушвіц, Бухенвальд, Треблінка, що функціонували на території Польщі та Німеччини.

Але сьогодні, у переддень Міжнародного дня визволення в’язнів канцтаборів, ми пропонуємо схилити голови і згадати концтабори на території України - Богданівку, Дарницький концентраційний табір, Сирецький табір, Собібор.

Дарницький концтабір – один з найбільших на теренах України - для військовополонених Червоної Армії. Через його жернова пройшло понад 300 000 солдатів, офіцерів, мирних жителів. Загинуло, за різними оцінками, до 75 тисяч осіб.

Сирецький концтабір – був призначений для ув’язнених за рішенням гестапо.

За даними державної Надзвичайної комісії із встановлення і розслідування злочинів, у таборі закатовано понад 30 000 осіб.

Богданівка, Доманівського району, Миколаївщина – восени румунськими окупантами на базі свинокомплексу був створений концентраційний табір для євреїв на 54 тисячі осіб. У грудні 1941 року після спалаху епідемії тифу було прийнято рішення знищити усіх ув’язнених. Операція була приурочена до дня народження «вождя» і мала назву «Подарунок Сталіну». Загальна кількість жертв у Доманівському районі внаслідок цієї операції сягла 115 000!

Собібор – концтабір поблизу українського села Собібор (наразі Польща).

Табір відомий повстанням в’язнів – німці вибирали серед полонених євреїв кращих шевців, кравців, ювелірів, столярів. А ті організували напад на адміністрацію і втечу.

Упійманих було жорстоко покарано: їх обливали бензином і живцем палили.

За час існування у ньому закатовано, за різними джерелами, від 

90 000 до 250 000 людей

Пам’ятаймо!

Щоб ніколи жахіття й пекло концтаборів не повторилось!

Інформаційний дайджест "Табори смерті - геноцид проти людства" підготувала завідувач бібліотеки ім. М. Т. Рильського Тамара Пономарьова