«Збройні Сили України – слава, гордість, міць країни».

Зимовий похід армії УНР

6 грудня - Постановою ВРУ 1993 року встановлено День Збройних сил України, після того як 1991 році було ухвалено Закон «Про Збройні сили України». Символічно дата збігається з початком Зимового Походу армії УНР. Виборюючи незалежність , територіальність держави, наслідуючи традиції українського війська - на сьогодні сучасна армія набирає міць і стає надійним оплотом України.

З 3 по 10 грудня у читальній залі організовано

книжкову виставку за відповідною тематикою, яка віддзеркалює історичні військові події на теренах нашої країни, розповідає про героїзм і мужність українців від часів Київської Русі до військових сучасної

української армії.

Вашій увазі пропонуємо інформаційну довідку «У трикутнику смерті», з якої ви дізнаєтесь про події під час Першого зимового походу Армії УНР (з 6.12 по 6.05.1919 року). Це приклад звитяги, вірності ідеалам єдності, незалежності, захисту батьківщини .

6 грудня 1919 року почався Зимовий похід Дієвої армії УНР в тилу Збройних сил півдня Росії. Упродовж піврічного рейду центральною Україною тилами білої, а згодом червоної армії -українські бійці зберегли кістяк армії та продовжили боротьбу за державність.

Після підписання 17 листопада 1919 року сепаратного договору та переходу Української Галицької армії на бік білих, українські збройні сили фактично припинили вести війну самостійно.

Лінія українсько-білогвардійського фронту невпинно зміщувалася приблизно від лінії Брацлав-Ямпіль у західному напрямку до Нової Ушиці-Дунаївців. Згодом українська армія та уряд переїхали в район Старокостянтинова та Любара. Становище Директорії УНР було складним: затиснута між ворожими Червоною армією з півночі, білою армією — зі сходу, нейтральною Румунією — з півдня та нейтрально-ворожою Польщею — із заходу, Дієва армія УНР відчувала гострий дефіцит зброї, набоїв, амуніції, медикаментів, а її боєздатність послаблювалась епідемією тифу.

3 грудня 1919 року уряд УНР випустив відозву, призиваючи населення до продовження боротьби за визволення та заявив, що "тимчасово переходить на інші способи боротьби за нашу державність". Того ж дня на урядовій нараді було вирішено продовжувати боротьбу у партизанській формі.

5 грудня командувачем Дієвої армії УНР

став генерал-хорунжий Михайло Омелянович-Павленко,

     

його заступником — отаман Юрій Тютюнник,

а Головний отаман Симон Петлюра виїхав до Варшави для пошуку практичної допомоги з боку Польщі.

6 грудня 1919 року на нараді командного складу армії та уряду в Новій Чорторії було вирішено розпочати рейд у тилу ворога. Усі боєздатні частини були зведені у чотири групи: Запорозька - на чолі з Омеляновичем-Павленком, Київська — Юрієм Тютюнником, Волинська — генерал-хорунжим Олександром Загродським, третя стрілецька дивізія зі Спільною юнацькою школою — полковником Валентином Трутенком. Група Січових стрільців під командуванням Євгена Коновальця не бачила доцільності в продовженні партизанської боротьби і саморозпустилася.

З майже 10 тисяч учасників Зимового походу більшість складали обоз та хворі на тиф, тоді як боєздатних налічувалось близько двох тисяч осіб при 12 гарматах. Армія ставила за мету знищення живої сили ворога та руйнацію його комунікацій, налагодження взаємодії та координації дій з повстанськими загонами, проведення агітаційно-пропагандистської роботи серед місцевого населення та підтримку його морального духу. Розрахунки на успіх боротьби ґрунтувалися на потенційній прихильності Антанти, яка поступово втрачала базу підтримки.

Перші дні Дієва армія УНР пересувалася територією дислокації корпусів УГА, союзних білогвардійцям, які займали нейтральну позицію. Прорив у тил власне Добровольчої армії відбувся 12 грудня у результаті форсування залізничної станції Голендри між Вінницею і Козятином, що охоронялася бронепотягами білогвардійців, а з початку лютого 1920 року рейд відбувався вже по тилах Червоної армії.

Упродовж 6 місяців українські бійці пройшли 2500 км, завдаючи ворогу значних втрат. 6 травня 1920 року у районі Ямполя відбулося з'єднання загонів рейду з армією УНР, що разом з польською армією наступала на Київ. Попри марність очікувань на покращення міжнародної кон'юнктури на користь України та прихильності Антанти, рейд дозволив зберегти кістяк української армії, засвідчив високий бойовий дух і жертовність бійців.

Наслідки і значення Першого зимового походу

1. Армія, якій загрожувало цілковите знищення, не лише була збережена, а й виконала намічену операцію; дух війська, пригноблений невдачами осені 1919 року, знову піднявся.

2. Вперше українська армія застосувала партизанські методи боротьби, до того ж із ворогом, який значно перевищував чисельністю та озброєністю. Згодом цей досвід успішно застосовувала Українська Повстанська Армія.

3. Завдяки Першому зимовому походові в українській державності не було перерви між роками 1919 і 1920. Елементи державності — влада, населення, територія — всі ці 5 місяців були в руках Української Народної Республіки — в різний час, в різних місцях, але все на території України

4. Існування армії Зимового походу посилювало позиції української делегації на переговорах з поляками у Варшаві.

5. Зимовий похід сприяв неабиякому піднесенню національної свідомості серед широких мас українського населення. Воно було настільки сильне, що більшовикам у 1920 році довелося змінити свою тактику, підтримавши НЕП та політику «українізації».

Нині пам’ять про Лицарів Зимового Походу повертається в суспільну свідомість. Це ім’я з серпня 2019 року носить 28-а окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ. Також на Одещині у місті Ананьїв відкрито перший в Україні пам’ятник із зображенням Залізного Хреста Лицарів Зимового Походу.

Вітаємо з Днем Збройних Сил України!

https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/sto-rokiv-tomu-rozpochavsya-pershyy-zymovyy-pohhttps://www.en.gov.ua/aktualyno/nformacyn-materali-do-100-rchchya-pershogo-zimovhttps://www.en.gov.ua/aktualyno/nformacyn-materali-do-100-rchchya-pershogo-zimov