«АФГАНІСТАН –БІЛЬ МОЄЇ ДУШІ»

 

 

«Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив».

36 років тому – 15 лютого 1989 року – останні частини Радянської армії покидали територію Афганістану. Через її лихоліття пройшло понад 160 тисяч громадян України, більше трьох тисяч українців загинули. Чимало воїнів потрапили до полону і згодом, звільнившись, виїхали за кордон.

З 7 до 15 лютого в бібліотеці ім.М.Т.Рильського організовано книжкову виставку «Афганістан – біль моєї душі», на якій представлено літературу, що висвітлює:

- сторінки з історії Афганістану, його національно-визвольний рух і боротьбу за незалежність, яку 1919 року проголосив емір Аманулла-хан;

- причини, хід та результати війни в Афганістані 1979-1989 років;

- тернистий шлях українських громадян, які з честю виконали військовий обов’язок.

Читачі отримали інформацію щодо подій, пов’язаних з участю українців в різних військових конфліктах на території інших країн протягом ХХ століття.

Сьогодні історики стверджують — Афганська війна була програна Радянським Союзом, що то була «імперська авантюра», «чужа війна»…

Але ми маємо пам’ятати, що не має виправдання страшним втратам, які понесли звичайні родини, чиї сини гинули використані режимом для посилення влади та її амбіцій.

Попри все, українці-ветерани війни в Афганістані, починаючи з 2014 року, використали воєнний досвід для захисту територіальної цілісності України, діляться ним із сучасними захисниками. Чимало з них — проявили себе в АТО, ООС, і продовжують боронити державний суверенітет під час повномасштабного вторгнення