«НАПЕВНО, НАЙБІЛЬШЕ Я ПАМ’ЯТАЮ НЕЗРОЗУМІЛИЙ, АЖ ЯКИЙСЬ ОТРУЙНИЙ ЗАПАХ ДИМУ, ЗГОРІЛИХ ТІЛ…»

Постановою ВР України 28 липня (прийнято 22 липня №10188) офіційно встановлено Днем вшанування пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.

Дата 28 липня приурочена до дня здійснення терористичного акту у ніч на 29 липня 2022 року російськими військами в селищі Молодіжному Оленівської селищної ради проти українських військовополонених — захисників «Азовсталі» в Маріуполі. Під час вибуху, який пролунав на території колишньої виправної колонії у смт Оленівка на ТОТ Донецької області, була знищена будівля, де утримували українських військовополонених. Це один з найжахливіших терактів, скоєних Росією щодо полонених: щонайменше 53 українські захисники загинули, ще понад 130 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Злочин проти українських оборонців став грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, яке чітко регламентує гуманне поводження з військовополоненими та зобов’язує державу, яка їх утримує, гарантувати їхню безпеку та життя.

Як свідок 23-річний азовець  «Крафт» розповів  «Українській правді» про теракт «бараку 200»:

-       За кілька днів до теракту росіяни прийшли зі списками і зібрали з трьох азовських бараків по 50-60 людей. Усіх привели у цех («барак 200»). Робоча команда з інших полонених, яка там працювала, розповіла, що його готували спеціально для нас. Потім прийшов начальник тюрми і сказав: «Ми хочемо відремонтувати ваші теперішні бараки, тому вас переселили сюди».

Ми не повірили, бо це нелогічно. Вони б тоді виселили один барак, відремонтували і заселили назад. А так вони просто посмикали людей з різних бараків без якоїсь закономірності. Там були і командири, і солдати, і артилеристи, і розвідники, і просто люди, які до 24 лютого були цивільними, а потім потрапили до нашої військової частини. Але це були тільки азовці.

В цеху були погані умови, дуже мало місця. Ми спали майже одне на одному. Літо, жара… Не було як вмитися. Були дві бочки на тисячу літрів води, але не було кранів до них, і в останній день ми почали обладнувати це все своїми силами.

За день до теракту вони обнесли паркан нашого барака колючою сіткою, потім перенесли свій спостережний пост, який розташовувався за 30-50 метрів від паркану барака, укріпили його, зробили там окопні спорудження. Це все відбулося буквально за півтора дня.

28 липня 2022 року ми прокинулися, позаймалися стандартною фігнею. Після вечері я пішов вмитися і, проходячи по зоні для вигулу, звернув увагу, що над нашим бараком висить якийсь безпілотник. На той момент я не дуже розбирався, але можу прикинути зараз, що то був якийсь із «Матрасів» від DJI, тому що бачив характерні зелено-червоні вогники. Таке буває, коли оператор провтикав і не увійшов у режим невидимки.

Я звернув на це увагу і розказав побратимам. Коли всі почали підіймати голови, пілот походу зрозумів, що щось не так, і все-таки вимкнув вогники.

У цей час від стін барака почала працювати реактивна система залпового вогню «Град». Для нас це не було новинкою, тому що росіяни постійно працювали «Градами» від стін колонії. У той вечір нам заборонили тусити на вулиці, сказали не виходити зі спальної зони – тільки в туалет по одному.

Я пішов спати, а прокинувся вже від отриманого поранення і від другого вибуху. Я відчув, що щось не так – у мене дірка в животі, внутрішня кровотеча, тіло пече. Оглянув себе, побачив, що кінцівки цілі. Побачивши сильне задимлення, я зрозумів, що треба вибиратися. Приміщення вже палало. Я бачив згорілі тіла своїх побратимів, які були «вплавлені» у ліжка. Бачив загиблих «Башню», «Августа»...

Напевно, найбільше я пам’ятаю запах. Незрозумілий, аж якийсь отруйний запах диму, запах згорілих тіл, яскраве полум’я над дахом і скловату, яка сиплеться на тебе, наче тисяча дрібних голок. 

В якийсь момент я наче опинився в шумоізоляції, коли все сповільнене навколо і я ніби спостерігаю збоку. Це відчуття було аж до того моменту, поки мене не винесли на асфальт.

Я покликав свого побратима, який пробігав повз, він мене оглянув. На той момент росіяни вже почали стріляти в повітря. Нам забороняли заходити за бордюри і казали, щоб ми лягали на асфальт, щоб нікого не було на траві. Близько години до нас не допускали лікарів. Я лежав дуже довго.

Потім з’явилися наші військовополонені медики, які намагалися сортувати поранених і надавати допомогу тим, кого ще можна було врятувати. У них були мінімальні запаси ліків, і ці наглядачі кинули тільки якийсь жмуток простирадла, щоб ми перебинтувалися.

Коли я запитав, чи є знеболювальне, мені сказали – тільки порошки від застуди, в яких є парацетамол. Я відмовився, бо при таких пораненнях він все одно не допоможе.

У мене був другий пріоритет на евакуацію. Мій побратим «Лемко» сидів наді мною, намагався розмовляти, щоб я не заснув. Десь близько 6-ї ранку, коли на вулиці було світло, мене завантажили в «Урал». Нас вклали штабелями і повезли в лікарню.

Мій діагноз – проникаюче поранення черевної порожнини, зачеплена тазова кістка, осколок в правому кульшовому суглобі, численні опіки та дрібні осколкові поранення по всьому тілу. Від хірургів, які мене оперували, я дізнався, що на момент приїзду в мене залишилося трохи більше літра крові. Вони сказали: тобі пощастило, що ти все життя займаєшся спортом, бо твоє серце тебе викачало…

 

                                  Шановні відвідувачі блогу!

Цей день має  стати вшануванням пам’яті полеглих і сприятиме збереженню історичної памʼяті, підтримці родин загиблих, українських військових, яким довелось пройти через тортури  та формуванню патріотизму.

https://www.treasury.gov.ua/news/28-lypnia-den-pamiati-zahyblykh-u-poloni

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/4017785-rada-vstanovila-28-lipna-den-pamati-zakatovanih-abo-zagiblih-u-poloni.html

30 ЛИПНЯ В УКРАЇНІ ВІДЗАЧАЄТЬСЯ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ

                                                                       Протидія торгівлі людьми

https://rda-m-p.gov.ua/novini/protidiya-torgivli-ljudmi/

  Щасливе дитинство починається з родини і з того як поставляться батьки до виховання свого малюка та забезпечення його безпеки.

 Подальший  розвиток дитини  певною мірою визначає середовище, яке ним індівідуально   сприймається: дитячий садочок, школа чи гімназія, ліцей та інші учбові заклади.

Щоб сприйняття світу було позитивним і не сприймався негатив, який надалі може вплинути на долю, треба розмовляти з маленькою людиною про позитивні й негативні сторони нашого світу і змалечку долучати сина чи дочку до читання!

Адже в книгах все прописано про людські чесноти, правду й кривду життя.

Це стане протидією будь-яким ситуаціям й підвищить поінформованість як дорослих так і дітей: у рази стане менше випадків викрадання, принижування особистості та розповсюдження такого злочину як торгівля людьми.

Бібліотека ім.М.Т. Рильського долучилась до визначного Дня й підготувала для юних читачів презентацію книжкових виставок.

Не секрет, що до 14 років мозок дитини поглинає найбільший обсяг інформації, яку неможливо накопичити в інші періоди людського життя.

Тому ми запропонували нашим відвідувачам дитячого відділу поринути у світ мандрів, що неймовірно розвиває фантазію, ерудицію, кмітливість!

Посильна праця для дітей завжди приносила позитивні емоції. Під час робочого процесу дитина розвивається і фізично, і розумово. Вона із зацікавленістю очікує результати свого старання. Тому зверніть увагу на книгу:

Війна, як відомо, є дуже небезпечною ситуацією для дітей, які можуть потрапити будь-куди і тому мають знати, що робити в екстремальній ситуації.

Надіємось, що наші читачі, будуть засвоювати мудрість, пораду книги, уважно прислухатись до дорослих і зуміють в любий час уникнути небезпеки!

28 ЛИПНЯ -145 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

 

Володимир ВИННИЧЕНКО – один з найпопулярніших вітчизняних письменників початку ХХ століття.

Його цінували визначні класики нашої літератури і мистецтва, як талановитого українського письменника і драматурга, чиї п’єси мали за честь ставити найкращі акторські колективи Європи. За п'ятдесят років творчих пошуків письменником створено 15 романів, 23 п’єси і понад сотню новел.

З 22 липня пропонуємо нашим читачам літературну годину й  відеопрезентацію творчості Володимира ВИННИЧЕНКА 

«НЕМА НАЦІЇ – НЕМА ДЕРЖАВИ»

Перейти за посиланням

https://www.facebook.com/RylskyLibrary.Kyiv/videos/763949296206554

"І відкіля ти такий узявся?- так і хочеться запитати д. Винниченка, читаючи його новели, яких у отсій книжці зібрано сім. Серед млявої безталанної генерації сучасних українських письменників раптом виринуло щось таке дуже рішуче, мускулисте і повне темпераменту, щось таке, що не лізе у кишеню за словом, а сипле його потоками, що не сіє крізь сито, а валить валом..."

Іван Франко

 "Літературно-науковий вісник"(1907.-№4) - рецензія на збірку оповідань Винниченка "Краса і сила"

11 ЛИПНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ШОКОЛАДУ

 

Слово «шоколад» – з мови ацтеків науатль – походить від слова «xocolātl» і означає «гірка вода»

Не тільки для малюків, а й для величезної кількості дорослих шоколад – це улюблена солодкість з дитинства, яка ніколи не набридне. Існує велика кількість варіацій на тему того, що можна зробити з шоколаду і кожна з них, без сумніву, знайде своїх шанувальників. У світі дійсно мало хто може встояти перед такою солодкою спокусою.

Шоколад – це не просто ласощі, а результат складного і захоплюючого процесу, що починається з какао-бобів. Від місця їх вирощування до майстерності шоколатьє, кожен етап має вирішальне значення для створення багатого і насиченого смаку, який ми так цінуємо

Запрошуємо на відеоекскурсію до КРАЇНИ ШОКОЛАНДІЇ