9 серпня - Міжнародний день корінних народів світу

Відповідно до резолюції Генеральної асамблеї ООН від 23 грудня 1994 року, 9 серпня відзначається Міжнародний день корінних народів світу, яких наразі є близько 370 мільйонів осіб, що мешкають в більш ніж 70 країнах.

У світі налічується до 5000 різних груп корінних народів, що представляють різні культури існуючого різноманіття нашої планети.

До корінних народів  Україні, які сформувались на її теренах  , зазвичай, зараховують: кримських татар, кримчаків, караїмів.

Крім корінних народів на українській землі знайшли прихисток і пустили коріння багато людей, які належать до різних етнічних груп і національних меншин:  греки Приазов'я, болгари, німці, роми.

Відеомозаїку «Моє коріння – з ромської кибитки. Видатні особистості ромської національності», присвячуємо саме ромам, одній з національних меншин, які переселилися на українські землі з країн Південної і Центральної Європи приблизно у 15 столітті і виявили себе найбільш волелюбним народом світу

День Рівноапостольного Великого князя Київського Володимира, Хрестителя України-Русі

Згідно Указу Президента №668/2008, в Україні, 28 липня, встановлено День хрещення Київської Русі на честь пам’яті святого князя Володимира – хрестителя.

В рамках святкування в бібліотеці з 23 по 30 липня демонструється книжкова виставка

«Свіча добра і вічної любові» та 26 липня проведено екскурс в історію Київської Русі, адже християнство є однією з найпоширеніших релігій світу. Завдяки представленим матеріалам, користувачі дізналися про те, що хрещення сприяло об’єднанню Русі в єдину феодальну державу, дало поштовх розвиткові економіки, освіти, духовності й культури. Навіть перші бібліотеки були створені при церквах, де зберіглося тисячі рукописних книг.

Завдячуючи цьому, до нашої сучасності дійшла історія хрещення далекого 988 року

 

26 липня - 90 років від дня народження Івана Дзюби (1931 ), українського літературознавця і публіциста, правозахисника

До ювілейної дати Івана Дзюби у читальній залі з 22 по 28 липня буде організовано і презентовано виставку – персоналію 

«Національна ідея Івана Дзюби».

Іван Михайлович народився у селі Миколаївка на Донеччині; був свого часу інтелектуальним лідером шістидесятницького руху. Його найвідоміша книга «Інтернаціоналізм чи русифікація?» вийшла багатьма мовами. Після виходу цього видання у 1965 році, радянська влада звинуватила автора у написанні «пасквіля на радянську дійсність» та розпалюванні українсько-російської ворожнечі.

Вийшовши після засудження на волю, згодом, дисидент - Іван Дзюба стає літературним критиком та літературознавцем: у 70 –х роках Дзюба - член редколегій наукових часописів «Київська старовина», «Слово і час» «Євроатлантика»; у 90 – х роках– Головний редактор журналу «Сучасність».

У 2001 році йому присвоєно звання Героя України.

             

З метою популяризації творів Івана Дзюби та об’єднання українців навколо ідеї національного відродження, пропонуємо довідкові видання, книжкові часописи та збірки ювіляра.

За його словами: «Національна самокритика – це те, чого нам сьогодні бракує. Гостра, нещадна, але раціональна, зважена самокритика є основою всілякого національного оздоровлення і реальних національних надій. Інакше руху вперед, інтелектуального і морального руху, у нас не буде».

Іван Дзюба – реаліст, який усвідомлює, що народ повинен бути обізнаним і свідомо приймати участь у розвитку суспільства, він визнає, що, на жаль: «Чесно кажучи, мені інколи прикро: пишеш-пишеш, стараєшся щось сказати, а воно буває не почуте, не прочитане»…

 

21липня - 115 років від дня народження Олени Теліги (1906-1942), української поетеси, політичної діячки

22 лютого 1942 року у Бабиному Яру прирекли до страти Олену Телігу. В камері, де вона перебувала, знайшли напис, зроблений її рукою: «Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга». А зверху над цими словами було викарбовано стилізований під меч тризуб.

Її порівнювали з Лесею Українкою, вона була такою ж мужньою, принциповою, впевненою у кращому майбутньому України. Це, звісно, відбивалось на творчості поетеси.

Відеосюжет: «Життя, як спалах на світанку» присвячуємо пам’яті полум’яної патріотки – Олені Іванівні Телізі

            У когорті славних імен

Є на карті Києва місцевість за назвою Караваєви Дачі…

Мало хто з киян знає, що назва, колись далека околиця міста, пов’язана з іменем одного із засновників вітчизняної хірургії, талановитого хірурга й офтальмолога - Володимира Караваєва, який посів чільне місце у славетній плеяді видатних діячів медицини. Того часу побутувала приказка : «До Києва сходити - Богу помолитися й Караваєву поклонитися»…

До 210 - річчя від дня народження знаменитого клініциста, відомого вченого пропонуємо відеопрезентацію

«Світоч європейської хірургії. Володимир Караваєв»

«Початок великої битви»

11липня – 80 років початку героїчної оборони Києва від нацистських загарбників

З перших днів Вітчизняної війни (яка є складовою Другої світової), столиця України стала прифронтовим містом. Вже на світанку 22 червня Київ бомбила ворожа авіація та всупереч планам гітлерівського командування, місто – герой на Дніпрі відбивало атаки.

З 11 липня 1941 року розпочалася героїчна оборона Києва, яка тривала 72 дні до 19 вересня 1941…

З німецької сторони в битві брала участь група армій «Південь» під командуванням генерал – фельдмаршала Рундштедта, 2 – га танкова група та 2 –га армія з групи армій «Центр». З радянської сторони - війська Південно – Західного фронту під командуванням генерал – полковника Михайла Кирпоноса, Пінська флотилія під командуванням контр – адмірала Дмитра Рогачова, під загальним керівництвом Маршала Радянського Союзу Семена Будьоного.

З 23 по 29 червня в районі Луцьк-Броди-Рівне відбулась найбільша танкова битва початкового періоду війни, в якій взяли участь близько 2 тисяч танків. У ході цієї битви радянські війська затримали просування противника до Києва на тиждень, але, на жаль, спинити його не змогли. Гітлерівцям вдалося прорвати оборону радянських військ на рубежі кордону в районі Новоград-Волинського. 9 липня вони захопили Житомир, а 11 липня підішли до річки Ірпінь, за 15 км. на захід від Києва, створивши безпосередню загрозу столиці України.

Перед військами Південно-Західного фронту було поставлено завдання спинити наступ німецьких військ.

З цією метою 10 липня 5-а армія під командуванням генерала Потапова почала контрнаступ з району Коростеня на південний захід і південь – на Новоград-Волинський і Житомир, а 6-а армія під командуванням генерала Івана Музиченка ще 9 липня завдала контрудару по Бердичеву і Житомиру. Тривалі, кровопролитні бої провалили спробу німців одразу захопити Київ.

Біля 200 тисяч киян влилося до лав Червоної Армії, 90 тисяч – у народне ополчення (19 загонів) і винищувальні батальйони (13 батальйонів)- загальною кількістю 32 805 осіб. На заводах і фабриках вироблялася бойова техніка, боєприпаси, ремонтувалася зброя. У тилу ворога на Київщині розгорнули боротьбу 20 партизанських загонів. Разом з воїнами Південно-Західного фронту вони в першій половині серпня 1941 року спромоглися зупинити ворожий наступ на Київ. Стійкість і героїзм киян змусили гітлерівське командування відмовитись від плану швидкого захоплення міста. Втративши 100 тисяч солдатів й офіцерів, німецька армія призупинила наступ.

Наприкінці липня – на початку серпня бої на Південно-Західному фронті відновилися з небаченим напруженням. Оборона Києва гальмувала дії противника на центральній дільниці радянсько-німецького фронту, Південно-Західний фронт загрожував правому флангу групі армій “Центр”, що рвались до Москви. У цих умовах німецько-фашистське командування нанесло удар по флангу Південно-Західного фронту, глибоко обійшовши його війська з тилу і поступово захоплюючи один за другим українські міста.

10 вересня розпочали форсування Дніпра.

У ніч на 15 вересня німецькі війська у районі Лохвиці з’єдналися, замкнувши кільце оточення, в яке потрапили 5-а, 37-а, 26-а, частини 21-ї та 38-ї армій і окремі частини фронтового підпорядкування, штаб і Військова рада Південно-Західного фронту. Тільки 17 вересня Ставка дозволила залишити Київ.

19 вересня, після відходу радянських військ, гітлерівці зайняли місто.

У результаті Київської оборонної операції загинули командуючий Південно-Західним фронтом генерал-полковник Михайло Кирпонос, член Військової ради секретар ЦК КП(б)У Михайло Бурмистенко, начальник штабу фронту генерал Василь Тупиков та багато інших командирів і політпрацівників. Південно-Західний фронт втратив від 500 до 665 тисяч осіб , понад 1760 тисяч одиниць вогнепальної зброї, 411 танків і САУ, 28 419 гармат і мінометів, 343 бойових літаків.

Залишивши Київ, радянські війська не змогли організовано відступити.

Без управління, розшорошені, вони діяли невеликими групами: 37-ма армія опинилася в двох районах: один — в 40-50 км на південний схід, другий — в 10-15 км північно-східніше від Києва. Вона змогла протриматися до 23 вересня. Пирятинська група з військ 5 і 21 армій трималася до 25 вересня. У районі Оржиці найдовше — до 26 вересня билися залишки 26 –ї армії.

Згодом генерал-полковник німецької армії Гайнц Гудеріан у своїх мемуарах згадує:

«Бої за Київ, безсумнівно, стали великим тактичним успіхом. Але питання, чи мав цей тактичний успіх також і велике стратегічне значення — залишається під сумнівом. Тепер все залежало від того, чи вдасться німцям досягти вирішальних результатів ще до початку зими, чи, краще, до початку періоду осінніх злив. Однак запланований наступ з ціллю затиснути Ленінград в тісніше кільце — було вже призупинено».

Про 72-денну оборону Києва в підручниках з історії Великої Вітчизняної війни згадок мало…

Катастрофа Південно-Західного фронту стала наслідком некомпетентного керівництва Сталіна і повністю підпорядкованій йому Ставки Головнокомандування. Хоча оборона Києва закінчилася трагічно, вона мала велике політичне і віськово-стратегічне значення. Радянські війська більшьш ніж на два місяці затримали просування гітлерівців на схід, на Лівобережну Україну і Донбас, що дало можливість евакуювати до тилу багато людей, підприємств, цінного майна і виграти час для мобілізації сил.

Героїчна оборона Києва значною мірою сприяла зриву планів бліцкригу фашистської Німеччини що до швидкого захоплення територій Радянського Союзу, зокрема, її столиці - Москви та “блискавичне” завершення війни…

Ми пам'ятаймо! Вічна Слава героям – оборонцям!

Використаня джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki

https://svyat.kyivcity.gov.ua/news/7851.html

http://www.territoryterror.org.ua/uk/resources/calendar/details/?newsid=608

«Світла особистість української літератури – Валентин Чемерис»

8 липня - 85 років від дня народження Валентина Чемериса (1936-2016), українського письменника

Бережи свою чашу терпіння для кращих часів

Валентин Чемерис

Український письменник – Валентин Чемерис родом з Полтавщини, народився у селі Заїнчинці. По закінченні школи 1954 році працював на металургійному заводі ім. Комінтерну. Згодом, у 1971 році, закінчив літературний інститут ім. О. М. Горького (Москва) та працював у редакціях обласних газет, Дніпропетровському видавництві «Промінь».

За твори з історії України „Фортеця на Бористені” та „Ордер на любов” автору у 2008 році присуджена Міжнародна премія Українського козацтва - «Лицарське перо»; у 2009 році - літературна премія ім. Івана Мазепи за історичний роман про гетьмана Петра Дорошенка - «Без права повернення».

У читальній залі бібліотеки

з 7 по 15 липня демонструватеметься виставка – портрет «Світла особистість української літератури – Валентин Чемерис» на якій представлені відомі твори письменника. В ході презентації користувачі дізнаються про життєвий й творчий шлях автора з видань:

«Смерть Атея» (2008, 2011), «Ордер на любов» (2010), «Марина — цариця Московська» (2014), «Трагедія гетьмана Мазепи» (2015); романи-ессе: «Ярославна» (2013), «Ваші пальці пахнуть ладаном» (2015), «Приречені на щастя» (2021)…

Скіфський період історії нашої землі сьогодні не можливо уявити без роману «Ольвія», в якому прозаїк вперше художньо змалював життя того часу.

Валентин Чемерис один із тих авторів , які не забувають про читача; його твори позначені інтригою, насичені “цікавинками”, несподіваним ходом сюжету тощо.

Його можна назвати, як зазначає В. Савченко, “найпродуктивнішим прозаїком Придніпров‟я і одним із найплодовитіших в Україні”

                   Шановні користувачі!

Доводимо до вашого відома, що міністерство охорони здоров’я України за підтримки міжнародних партнерів (USAID та ЮНІСЕФ Україна) реалізує загальнонаціональну інформаційну кампанію з вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID – 19, спричиненої короновірусом SARS – CoV -2.

Не ігноруйте небезпеку, подбайте про своє здоров’я і життя

Шановні користувачі бібліотеки!

Надаємо вам інформацію про письменників – ювілярів 2021 року 

(ІІІ квартал)

«Вимріяна поколіннями»

Вітаємо всіх громадян України з Днем Конституції!

28 червня 2021 року український народ відзначатиме 25 - ти річчя прийняття Конституції – Основного Закону країни, який було ухвалено протягом доби безперервної роботи у ніч 28 червня 1996 року 315 голосами.

"Є Конституція!", – такими були перші слова тодішнього Голови Верховної Ради Олександра Мороза. Цій важливій події передували шість років важкої праці, консультацій, дебатів і домовленностей. Після розпаду Радянського Союзу наша країна останньою, із п’тнадцяти республік, прийняла Конституцію незалежної держави.

Ухвалений документ закріпив незалежність і суверенітет України - в ній зазначено, що країна існує для людей, але не навпаки. Тож, влада – це народ. Кожен з нас відповідає за всі події, що відбуваються, бо органи влади є виключно похідними від народної влади, яка надає повноваження або забирає їх.

З 23 по 29 червня пропонуємо книжкову виставку «Вімріяна поколіннями», яка ознайомить всіх зацікавленних з історією української Конституції, починаючи від її прийняття Пилипом Орликом у 1710 році, поступовим розвитком національної свідомості українського суспільства, вкладом видатних особистостей щодо здобуття незалежності України у різні часи її становлення та сучасний хід історії нашої молодої держави.

Для відвідувачів блогу - 11 цікавих фактів про Основний закон:

1.“За” ухвалення Основного закону проголосували 315 народних депутатів, що склало переконливу більшість; 2.Конституція України 1996 року стала першою загальновизнаною у всьому світі Конституцією незалежної української держави. Вона визначає основи суспільного і державного ладу, права і свободи людини і громадянина, порядок організації і функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

3.Протягом 1990-1996 рр. було запропоновано 15 проєктів Конституції України – від Конституційної комісії, політичних партій, науковців. Зокрема, комуністи пропонували зберегти назву УРСР, відновити радянську форму правління, обмежити права президента і увійти до нового Союзу.

А Крим міг би втратити статус автономії, якби була прийнята редакція Конгресу українських націоналістів;

4. Найбільш гострі дискусії точилися навколо питань розподілу повноважень між гілками влади, державної символіки, приватної власності, статусу Республіки Крим та російської мови;

5. Голосування за Конституцію України в цілому відбулося о 9:20 ранку 28 червня 1996 року;

6. 21 червня 1996 року було прийнято доповнення Мороза про виключне право народу визначати і змінювати конституційний лад і про те, що це право не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами;

7. Президент України Леонід Кучма не був присутній на доленосному засіданні парламенту, однак за кілька хвилин до остаточного прийняття депутатами Конституції прийшов до сесійної зали. Кучма у своєму короткому виступі назвав прийняття Конституції історичною подією;

8. Міжнародне співтовариство привітало ухвалення Конституції України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі;

9. Кожен президент України складає присягу на вірність народу, поклавши руку на Конституцію та на Пересопницьке Євангеліє;

10. У 2011 році була презентована перша мініатюрна Конституція України – книжка розміром 2х3 см. У ній 160 сторінок, а кожна літера не більш за 1 мм. Важить книга всього 15 г. Мініатюра вмістила лише десяту частину тексту оригіналу. Автор – художник-графік Ігор Степанов – витратив на її створення близько двох місяців;

11. У 2019 році в мережі Інтернет з’явилася електронна Конституція України для дітей у вигляді коміксів. Авторами книжки стали брати Капранови, а художником – Олександр Костенко

Шановні користувачі блогу!

Україна – багатонаціональна країна. Кожний етнос має свою історію, традиції , культурну спадщину та символіку. Пропонуємо вашій увазі інформацію про День вшанування прапора кримських татар, який офіційно в Україні відзначається з 26 червня 2010 року.

Він блакитного кольору із жовтим гербом (тамгою) у верхньому лівому куті. Треба сказати, що блакитний колір є традиційним для тюркських народів, його використовували на стягах Кримського ханства.

Кримськотатарський прапор було прийнято після Лютневої революції 1917 року першим Курултаєм кримських татар; поновлений 4 – ою сесією п’ятого Курултаю – під час здобуття Україною незалежності 30 червня 1991 року.

З історії тамги:

Тамга є символом влади і дослівно перекладається як підпис, клеймо, штамп, печатка. Вчені стверджують, що саме від слова «тамга» пішло слово "таможня".

У Середньовіччі серед тюркських народів був широко поширений родовий знак – тамга, який мало кожне покоління. Як правило, нащадок певного роду, запозичуючи тамгу свого пращура, додавав до неї якийсь елемент або видозмінював її. Тамгу зображували на особистих речах і вона служила символом власності для осіб, які належали до того чи іншого роду.

Вчений Осман Акчокракли зібрав приблизно 400 тамг у різних місцях Криму влітку 1925 року. У 1927 році викладач перської мови В. І. Філоненко зробив начерки 150 тамг на трьох кладовищах у Кезлеві (нині – Євпаторія). Тамгу на грошах і документах визнавали в усьому світі; вона зображувалася на всіх офіційних документах-ярликах Кримського ханства, на міських воротах, будівлях. Документи з ханською печаткою користувалися авторитетом і визнанням, як в Криму, так і в Європі, Азії, на Близькому і Середньому Сході, Кавказі. Монети із зображенням тамги почав карбувати
перший кримський хан Хаджі Гірей і продовжили його сини Нур-Девлет, Менглі Гірей та інші.

Золота нива та блакитне небо …

Золото на блакиті…

Два кольори, два прапори- одна країна. Україна!

«Перегортає пам’ять сторінки війни»

80 років тому - 22 червня 1941 року - розпочалася німецько – радянська війна (1941 -1945), яка стала для народів СРСР Великою Вітчизняною і відіграла вирішальну роль у переломному етапі Другої Світової війни (1939 -1945) , що стався після Сталінградської битви та Курської Дуги.

Перегортаючи сторінки «епохальної битви», у цей День скорботи, український народ вшановує пам’ять мільйонів співвітчизників, життя яких обірвало воєнне лихоліття. З самого початку війни ворожі літаки бомбили Київ, згодом, уся територія України була окупована нацистською Німеччиною і на ній відбувалися грандіозні оборонні та наступальні військові операції, що здійснювалися чотирьма фронтами… Вклад УРСР в Перемогу важко переоцінити.

Комплексне вивчення документів різних архісховищ дозволяє стверджувати , що з початку звільнення України до закінчення другої світової війни мобілізовано до радянських Збройних Сил з території республіки майже 4 млн осіб. Всього ж спочатку війни червоноармійську форму одягло понад 7 млн. громадян УРСР, що становило майже 23 відсотки особового складу Збройних Сил Радянського Союзу.

З 9 284 199 нагород, одержаних до 1 листопада 1947 року представниками 133 народів та національностей СРСР, на українців припадало 1 710 766 орденів та медалей. Звання Героя Радянського Союзу отримали 2 069 уродженців України. З 940 бійців та командирів, які удостоєні цього почесного звання, визволяючи нашунашу землю, 668 тих, для кого ця земля була рідною.

Серед 113 двічі Героїв Радянського Союзу є імена 32 синів України, а в числі тричі Героїв – наш славний земляк - Іван Микитович Кожедуб. Серед двох тисяч повних кавалерів солдатського ордена Слави чимало уродженців української землі; однак при цьому, лише чотири удостоєні ще й вищої відзнаки – звання Героя Радянського Союзу. Троє з них – українці!

З 18 по 24 червня у читальній залі буде відбуватись презентація книжкової композиції «Перегортає пам’ять сторінки війни», під час якої користувачі отримуватимуть інформацію про участь України у Другій світовій війні, жертовність та мужність наших співвітчизників, безпримірний героїзм, відвагу.

             Особливу увагу наших читачів звертаємо на такі видання:

Шерстнев В.Д. Трагедия сорок первого. Документы и размышления.- Смоленск: Русич, 2005.- 528с.

Трагічний початок війни на території СРСР донині хвилює істориків. Як таке могло статись? Чому Червона Армія, маючи достатньо сили, все ж потерпіла поразку у прикордонних протистояннях 1941 року? На ці питання автор книги намагається дати відповіді

 Португальский Р. Маршал Конев: мастер окружений.- Москва: Яуза;Эксмо, 2007.- 320с.- (Великие полководцы Второй мировой)

В книзі йдеться про маршала Конєва, якій увійшов в історію Другої світової війни як один з найталановитіших радянських полководців. На чолі командуючого 1 –м Українським фронтом, він приймав участь у форсуванні Дніпра, звільненні України, Молдови, Румунії, Польщі,Чехословаччини; у Берлінській й Пражській операціях.

Конєв мав гостру інтуіцію, вміло поєднував міць артилерії й авіації з швидкістю, натиском та зненацьким ударом. Він був майстром оточення і знищення великих угруповань противника, заслужив вищу нагороду – орден Перемоги

Героїчний Київ: Докум. Розповіді/Упоряд. В.І. Денисенко.- Київ:Україна, 2003.- 335с.

Книга присвячена незламним оборонцям і звитяжним визволителям України від фашистських загарбників. Герої спогадів- льотчики, танкісти, артилеристи, воїни – десантники, підпільники, воєначальники…

Залиш на хвилинку щоденні турботи,

Із собою побудь у глибокій скорботі!

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.

Усіх, хто кував перемогу й загинув

За тебе, за мене, за всю Батьківщину.

Згадай їх усіх, замордованих, вбитих

І гідно живи їх життям недожитим